НА СЕРЕДИНУ XIX СТОЛІТТЯ РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ ЗБІЛЬШИЛА СВОЮ ТЕРИТОРІЮ МАЙЖЕ НА 412 З11 ТИСЯЧ КВАДРАТНИХ КІЛОМЕТРІВ. СТАЛОСЯ ЦЕ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВОНА СИЛОЮ ПРИЄДНАЛА ДО СЕБЕ ТЕРИТОРІЮ ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ. ПЕРЕД ТИМ БАГАТО КАВКАЗЬКИХ НАРОДІВ ПРИСЯГНУЛО НА ВІРНІСТЬ РОСІЙСЬКОМУ ЦАРЕВІ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ НАСПРАВДІ ЗАЛИШАЛИСЯ ПОЗА МЕЖАМИ ЙОГО ВЛАДИ. А ВЛАДНА ЕЛІТИ ЦЬОГО РЕГІОНУ ПРОВАДИЛА ТО ПРОРОСІЙСЬКУ ТО ПРОТУРЕЦЬКУ ПОЛІТИКУ.

Вважається, що під час підкорення Росією Кавказу загинуло близько трьох чвертей деяких корінних народів регіону

Можна сказати більше, експан­сія московитів на південь викли­кала спротив горян, які щораз частіше почали чинити набіги на російську територію.

Така невизначеність не могла тривати вічно. І Московія рушила своїми військами на цей регіон. Розпочалася Кавказька війна 1817 - 1864 років. На той час на тери­торії Північного Кавказу були два державні утворення корінних на­родів. Адигейське (адиги, черке­си, кабардинці, шапсуги) займало територію від узбережжя Чорно­го моря і до кордонів сучасної Ін­гушеві. Друге - вайнахський іма­мат - включало терени Інгушетії, Чечні та Дагестану.

Після приборкання Великої Ка­барди (1825 року) головними су­противниками російських військ виступили жителі Адигеї, а на схо­ді - народи імамату Дагестану і Чечні, який очолив Шаміль. Проти них Росія кинули чималі сили, які підкорювали Північний Кавказ із неабиякою жорстокістю.

Так, опір кабардинців почерго­во придушували російські гене­рали Булгаков та Єрмолов. Під­сумком каральної експедиції ста­ло спалення 200 селищ і 9585 осель, що супроводжувалося то­тальним грабунком.

Урешті російський терор, епі­демія чуми і вимушена емігра­ція призвели до того, що чисель­ність одного з найбільших північнокавказьких етносів скоротила­ся з 300 тисяч (на кінець XVIII сто­ліття) до ЗО тисяч на 1822 рік.

Про «допомогу» чуми писав і генерал Єрмолов: «...Моровая язва была союзницею нашею против кабардинцев: ибо, уничтожив совершенно все население Малой Кабарды и производя опустошение в Большой, до того их ослабила, что они не мо­гли уже как прежде собираться в больших силах, но делали набеги малыми партиями».

Опір горян Чечні і Дагестану було зламано лише в 1859 році, коли росіяни взяли у полон іма­ма Шаміля. Після капітуляції іма­ма відправили з сім'єю на заслан­ня в Калугу. Як же розширення Московії коментували безпосе­редні учасники та очевидці тих подій? Як оцінювали? Чи був хоча б якийсь критичний аналіз того, що робила царська влада?

Для кращого сприйняття тексту і збереження колориту епохи цю й інші цитати подаємо мовою ори­гіналу.

Ось як у 1844 року поясню­вав потребу поширення на кав­казький регіон "руского міра" цар­ський генерал Ніколай Слєпцов: «Какое имеют право зти дикари жить на такой прекрасной земле? Перстом Господа миров наш Августейший Император повелел нам уничтожить их аулы, всех мужчин, способных носить оружие уничтожить, сжечь посевы, беременным женщинам вырезать животы, чтобы они не рожали бандитов...»

Генерал Павєл Ціціанов, один із завойовників Кавказу. 1804 рік. «Покоренньїй Кавказ»: «Истреблю вас всех с лица земли, пойду с пламенем и сожгу все, чего не займу войсками; землю вашей области покрою кровью вашей, и она покраснеет, но вы, как зайцы, уйдете в ущелья, и там вас достану, и буде не от меча, то от стужи околеете...»

Письменник Алєксандр Грібоєдов, який був у загоні генерала А. Вельямінова, в 1825 році писав у листі своєму приятелеві С. Бегічеву:

«Имя Ермолова еще ужасает; дай Бог, чтобы зто очарование не разрушилось... Будем вешать и прощать и плюєм на историю».

Декабрист Ніколай Лорер:

«В разговоре с Зассом я заметил ему, что мне не нравитея его система войны, и он мне тогда же ответил:    «Россия хочет поко­рить Кавказ во что бы зто ни ста­ло. С народами, нашими неприятелями, чем взять как не стра­хом и грозой?.. Тут не годится филантропия, и Ермолов, вешая беспощадно, грабя и сжигая аулы только зтим успевал более нашего».

Генерал Сєргєй Булгаков, 1810 рік. Із рапорта після походу в Ка­барду:

«Кабардинский народ доселе никогда таковой чувствительной не имел потери... Они потеряли много имущества, которое сожжено с двумястами селений».

Імператор Ніколай І писав 1829 року генералові, графу Івану Паскєвічу, одному з героїв російсько- турецькорї війни:

«Кончив, таким образом, одно славное дело, вам предстоит другое, в моих глазах столь же славное, а в рассуждении прямых польз гораздо важнейшее - усмирение навсегда горских народов или истребление непокорных».

Алєксандр Пушкін, поет, 1829 рік. «Путешествие в Арзрум»:

«Мы вытеснили их из привольных пастбищ; аулы их разорены, целые племена уничтожены».

Генерал Павєл Ціціанов. 4 квіт­ня 1804 року. «Владельцам Кабардинским...»:

«Кровь во мне кипит, как в кот­ле, и члены все во мне трясутся от жадности напоить земли ваши кровью ослушников... ждите, говорю я вам, по моєму правилу, штыков, ядер и пролития вашей крови реками. Не мут­ная вода потечет в ваших реках, а красная, ваших семейств кровью выкрашенная».

Алєксандр Фонвілль, журна­ліст. «Последний ГОД ВОЙНЬІ Черкесии за независимость, 1863 -1864»:

«Со всех мест, последовательно занимаемых русскими, бежали жители аулов, и их голодные партии проходили страну в разных направлениях, рассеивая на пути своем больных и уми­равших; иногда целые толпы переселенцев замерзали или за­носились снежными бурана­ми, и мы часто замечали, проезжая, их кровавые следы. Волки и медведи разгребали снег и выкапывали из-под него человеческие трупы».

Адольф Берже, історик. «Выселение горцев с Кавказа»:

«Мы не могли отступить от на­чатого дела только потому, что черкеси не хотели покорить­ся. Надо было истребить черкесов наполовину, чтобы заста­вить другую половину сложить оружие. Предложенннй графом Евдокимовнм план бесповоротного окончания Кавказской войны уничтожением неприятеля замечателен глубиною политической мисли и практической верностью...»

Міхаіл Вєнюков, військовий гео­граф. «Кавказские воспоминания (1861 -1863)»:

«Война шла с неумолимой беспощадною суровостью. Мы продвигались шаг за шагом, но бесповоротно, и очищали земли горцев до последнего человека. Горские аульї были выжжены целыми со­тнями, посевы вьітравливались конями или даже вытаптывались. Население аулов, если удава­лось захватить его врасплох, немедпенно было уводимо под воєнним конвоєм в ближайшие станицы, и оттуда отправлялись с берегам Черного моря и далее в Турцию... Аулы абадзехов на Фар­се горели дня три, наполняя горечью пространство верст за 30. Переселение шло чрезвнчайно успешно...»

  Вважається, що під час підко­рення Росією Кавказу загинуло близько трьох чвертей всіх авар­ців та чеченців. Тисячі горян були змушені переселитися до Туреч­чини. Російська армія втратила у цій кровопролитній війні майже півмільйона солдатів.

Іван Гавриш

 

Опубліковано в Цікаво

Українська громада Австралії привітала слова сенатора США Джона Маккейна, якими він знову попередив міжнародне співтовариство про те, що найбільшою загрозою для стабільності і миру у світі є Росія Володимира Путіна.

Про це повідомляє на своїй сторінці у facebook Стефан Романів, голова Союзу українських організацій Австралії (СУОА).

«Союз українських організацій Австралії підтверджує попередньо висловлену точку зору, що агресія Росії на сході України, анексія Криму, загалом неповага до суверенітету країни, нехтування Мінськими домовленостями є загрозою не лише для України, але й для міжнародної спільноти», - сказав Стефан Романів.

Путін продовжує свій марш і світ повинен зупинити його.«Чим більш помітним є російський слід в Україні, тим небезпечнішим і нестабільнішим стає світ. Україна сьогодні є маяком для висвітлення зарозумілості і неповаги Путіна до світу», - вважає голова СУОА.

За словами Романіва, під час зустрічі з новообраним президентом Франції Емманюелем Макроном Путін знову показав, що для нього не існує ніяких правил у жодній сфері - військовій, політичній чи історичній, оскільки він стикається лише з обмеженою протидією. Так, цього разу російський президент заявив «що франко-російські відносини розпочалися зі шлюбу Анни Ярославни, середньої дочки Ярослава Мудрого, з французьким королем Генріхом I у 1051 році».

Натомість загальновідомим є історичний факт, що князь Ярослав Мудрий був українцем. Франція і міжнародне співтовариство історично визнали Анну Ярославну за її роль в українсько-французьких відносинах. Відтак очевидним є, що сказане Путіним - дезінформація і кричуща брехня. «Українська громада Австралії закликає міжнародне співтовариство взяти приклад із сенатора Маккейна і називати речі своїми іменами - Путін є найбільшою загрозою, Путін є майстром дезінформації і Путін повинен бути зупинений на його шляху», - заявив Романів.

У зв'язку з цим СУОА закликає міжнародне співтовариство - надати Україні військову допомогу, необхідну для припинення агресії Росії в Україні та посилити санкції проти Путіна і його адміністрації.

«Домігшись цього, ми отримаємо новий, безпечніший світ. Зупинивши тирана зараз, в Україні, ми пошлемо Путіну потужне повідомлення - світ більше не буде терпіти його політичні ігри. Ізоляція, остракізм його і його адміністрації сьогодні є ключовими - стратегія переговорів, угод, утримання його на близькій відстані, щоб можна було домовлятися, зазнали невдачі і очевидно, що надалі не працюватимуть», - підкреслив голова СУОА.

Опубліковано в Українці в світі

Користувачі соціальних мереж висміюють відео, на якому мешканка Росії скаржиться на те, що маленькі українці в дитсадках їдять гречку з котлетою, а російські діти навіть не знають, що таке гречка.

"Ось тут новини показували. Де це бачено, у них війна пройшла, у них діти в дитячому саду їдять гречку і ось таку велику котлету. А у нас, що таке гречка, діти в садочку навіть не знають. Немає толком їжі, тому що вона дорога, тому що ми все своє Україні віддаємо", - каже героїня відео.

 

 

 

Відзначимо, що сам сюжет був відзнятий журналістами телеканалу "Дождь".

"Найстрашніше те, що вона твердо переконана, що це від них гречку і котлету відбирають і дають нашим дітям. Вона ж на початку говорить "ми їм допомагаємо, а в збиток ж нам йде". Це у них гречки немає, тому що вони, виявляється, нас "годують", - прокоментував відео один з користувачів.

"Який феєричний дурдом в головах! Виявляється, вони нам гречку віддають!" - написав ще один юзер.

 

Скріншот коментарів (facebook.com)

Джерело: rbc.ua

Опубліковано в Власна думка

Представники РФ і підконтрольні їм ОРДЛО, під час переговорів на гуманітарній підгрупі в Мінську, категорично відмовилися делегувати російських експертів для пошуку зниклих росіян на Донбасі.

Про це повідомила перший віце-спікер Верховної Ради, представник в гуманітарній підгрупі мінського процесу Ірина Геращенко.

За словами Геращенко, РФ щедро надсилає на окуповані території зброю, техніку, найманців, а от експертів в групу по пошуку зниклих безвісти- НІ.

"Ось така відповідь російськоі влади своєму суспільству, мамам і дружинам загиблих в донецьких степах заблукавшим солдатам, зниклим безвісти росіянам - найманцям, яких і не збирається шукати", - звуважила Геращенко.

Опубліковано в Україна у вогні

Українців запевнили, що нікого ні до чого не примусять.

Про це в ефірі "5 каналу" заявив політичний аналітик Тарас Чорновіл.

Багатьох українських заробітчан в Росії змусили підписати договір про співпрацю з російськими спецслужбами.

"Дуже велика частина наших працівників на Росії, я берусь сказати, що, можливо, тотальна більшість були змушені в той чи інший спосіб, я з багатьма такими говорив, підписати угоду на співпрацю зі спецслужбами Росії. Їх запевнили, що ніхто нікого ні до чого не примусить. Це просто так, як вияв лояльності. Але потім їм про це згадають", – сказав він.

Дивіться детальніше у відео:

Нагадаємо, що співробітники Служби безпеки України викрили агентурну мережу російських спецслужб, організатори якої вербували закарпатських заробітчан.

Опубліковано в Колонка подій

Усі країни повинні мати політичну єдність стосовно ситуації в Україні, переконаний міністр оборони України.

Нині Україна – це країна патріотичних і мотивованих людей, яким у їхній боротьбі за територіальну цілісність та суверенітет потрібна підтримка усього цивілізованого світу. Про це заявив міністр оборони України Степан Полторак під час візиту до ФРН, інформує прес-служба відомства.

"Українці жертвують своїми життями, аби не допустити ситуації, яка склалася на Сході нашої держави, у інші європейські країни", – зазначив міністр під час зустрічі з головою та членами комітету з питань зовнішніх справ Бундестагу доктором Норбертом Рьотгеном.

Крім того, він розповів про провокації, до яких вдається ворог. За його словами, вони призводять до подальшої ескалації конфлікту.

"Усі країни світу мають розуміти природу того, що відбувається, та мати політичну єдність стосовно ситуації в Україні. Продовження запроваджених санкцій стосовно Російської Федерації повинно залишатися й надалі, оскільки жоден із пунктів Мінських домовленостей зі сторони Росії не виконано", – наголосив Степан Полторак.

Своєю чергою пан Рьотген зазначив, що сьогодні Україна – "велика і сильна країна, яка протистоїть агресії, і для мене надзвичайно цікаво дізнатись про реформи, які ви проводите, про зміни, які щодня відбуваються у вашій країні".

Як повідомляється, темою зустрічі стала поточна ситуація на сході країни та історія розгортання агресії РФ проти України. 

Нагадаємо, у програмі перебування у Німеччині заплановано зустрічі міністра оборони України з представниками української діаспори та волонтерами.

Опубліковано в Україна у вогні

Голос організатора транспортування по території Донбасу комплексу «Бук», з якого був збитий літак рейсу MH17, належить російському офіцеру Сєрґєю Дубінському. До відповідного висновку в своєму розслідуванні дійшла редакція російського видання «Новая газета», - пише «Українська правда».

Як відомо, дослідницька міжнародна пошукова мережа Bellingcat раніше оприлюднила доповідь, в якій йдеться про те, що перевезення установки «Бук», з якої імовірно було збито літак рейсу MH17, здійснював відставний російський генерал-майор Сєрґєй Дубінський відомий під псевдонімом «Похмурий» («Хмурый»).

Раніше також був опублікований запис телефонної розмови «Похмурого» про катастрофу MH17.

Під час підготовки матеріалу журналіст «Новой газеты» поговорив з Дубінським по телефону, а потім відправив зразки аудіозаписів експертам з аналізу мови з Інституту нейрології та фізіології Гетеборзького університету в Швеції (Institute of Neuroscience and Physiology, University of Gothenburg).

Аналіз був проведений в лабораторії Voxalys (здійснює криміналістичні експертизи на замовлення прокуратури, поліції та судів Швеції) методом «сліпого тесту» без занурення в контекст і відповідно до інструкцій Міжнародної асоціації криміналістичної фонетики і акустики (IAFPA).

Експерти не були обізнані з тим, коли, кому і з якого приводу говорилося те, що було надано їм в якості матеріалів для дослідження.

Керував дослідженням криміналіст-аналітик і член виконкому IAFPA Йонас Лінд.

Шведські фахівці проаналізували виключно технічні (акустичні) параметри: тон, частоту і тембр голосів. Для оцінки подібності експерти з Гетеборзького університету використовували дев'ятибальну шкалу, затверджену Шведським національним експертно-криміналістичним Центром.

+4 відповідає найвищій мірі збігу досліджуваних голосів («за надзвичайно високою ймовірністю голоси на записах належать одній людині»), -4 - найменшому («голоси з надзвичайно високою ймовірністю належать різним людям»), а нейтральний показник в 0 балів говорить про неможливість експертів розрахувати ймовірність подібності/відмінності.

Витративши 10 днів на дослідження, шведи підготували криміналістичний висновок, в якому повідомили, що записи представляють невелику, але достатню для висновків кількість матеріалу.

«Таким чином, результати їхніх дослідження підтримують гіпотезу про те, що порівнювані голосові зразки належать одній і тій самій людині - +2 бали», - повідомляє «Новая газета».

«Вказаний суворо технічний аналіз та інші зібрані нами свідоцтва підтверджують, що голос організатора транспортування комплексу „Бук” по території Донбасу „Похмурого” належить російському офіцеру Сергію Дубінському», - наголошується в матеріалі.

Нагадаємо, літак Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс з Амстердама в Куала-Лумпур, був збитий 17 липня 2014 в Донецькій області.

Загинули 298 осіб, що перебували на борту. Пасажирами рейсу були громадяни 10 країн. Більшість загиблих (196 осіб) - громадяни Нідерландів.

Опубліковано в Україна у вогні

Фільм «Іній», що розповідає про війну на Сході України, відібрано до участі у «Двотижневику режисерів», який проводиться в рамках 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю.

Як зазначила український продюсер картини Олена Єршова, це знакова подія для України. “На одному з найпрестижніших кінематографічних майданчиків буде демонструватися фільм про нашу війну, практично повністю знятий в Україні за фінансової участі Держкіно, з проникливими документальними монологами реальних військових – учасників бойових дій, яких ми плануємо привезти на презентацію фільму в Канни”, – сказала вона.

Зі слів радника «Двотижневика режисерів» Ігоря Гуськова, таких фільмів про Україну і з Україною в Каннах раніше не бачили.

«Впливове західне видання Liberation внесло «Іній» до 20 фільмів, задля яких варто відвідувати кіно у 2017 році, поряд з новими стрічками Мартіна Скорсезе, Філіпа Гарреля, Лава Діаса та інших. За сюжетом, молодому литовському хлопцю Рокасу одного дня випадає несподівана можливість побувати в Україні та побачити справжню окупацію і війну. Реальність виявляється набагато жорсткішою, порівняно з його романтичними уявленнями. Зйомки фільму відбувалися в районах, наближених до зони проведення АТО: місцеве населення та військові сприяли знімальному процесу, наповнюючи картину автентичною правдою прифронтового життя», – ідеться у повідомленні прес-служби Держкіно.

Нагадаємо, копродукцийний проект (Україна, Франція, Польща і Литва) фільму «Іній» став одним з переможців 8-го пітчингу Держкіно. За сюжетом стрічки, молодому литовському хлопцеві Рокасу одного разу випадає можливість побувати в Україні і побачити справжню окупацію і війну. Але реальність виявляється набагато жорстокішою, ніж його романтичні уявлення про це.

 

 

Стрічка «Іній» — воєнна драма 2017 року, поставлена литовським режисером Шарунасом Бартасом. Фільм знято у копродукції Литви, Франції, України і Польщі за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Литовського кіноцентру, телеканалу ARTE (Франція) та Польського кіноінституту.

«Двотижневик режисерів» – незалежна секція, яка проводиться паралельно з головним конкурсом Каннського кінофестивалю і має на меті допомогти кінематографістам та налагодити зв’язок між режисерами, критиками і глядачами. У рамках цієї секції щорічно представлена програма короткометражних та художніх фільмів, а також документального кіно з усього світу.


Опубліковано в Кіно

"Новітня" російська стратегія гібридної війни – це бездарно реалізований плагіат тактичних схем більшовицького вторгнення до України 100-річної давності

Попри поширене ставлення громадськості і військових спеціалістів до "гібридної війни", як до новітнього і небаченого раніше способу ведення бойових дій, історики не бачать у ній нічого нового і сенсаційного. Адже нинішнє російське вторгнення чітко і прямолінійно копіює тактичні схеми, за допомогою яких радянська Росія намагалась знищити українську державність у 1917-1920 роках, і які директор Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович назвав "більшовицькою війною".

Із тих часів лише дещо змінились лозунги: умовно кажучи, нинішній кремлівський режим замість класового підходу застосував расовий - замість "допомоги пролетаріату" і "світової революції" він насаджує "рускій мір" і "захищає російськомовних".

Але сучасний пропагандистський супровід вторгнення ("ісконнорусскій" Крим та "Новоросія") теж не новий - просто мавпований із ще ранішої, добільшовицької епохи російської історії. Тут усе дуже просто: всі агресивні війни московської держави завжди обґрунтовувались "поверненням іконно російських" і "сакральних" земель, а в крайньому випадку - ставали "допомогою" черговим "єдинокровним" чи "єдиновірним братам".

Центр Києва у 1918-му (фото із повітряної кулі). У центрі - Думська площа (нинішній Майдан Незалежності), ще із будівлею Міської Думи

Центр Києва у 1918-му (фото із повітряної кулі). У центрі - Думська площа (нинішній Майдан Незалежності), ще із будівлею Міської Думи

Таким чином можна було обґрунтувати будь-що: загарбання наддніпрянської України (бо це ж "Малоросія"), князівства Литовського ("Білорусії"), Галичини ("Червоної Русі"), Польщі ("брати-слов'яни") чи навіть Константинополя ("сакральний Другий Рим" і "джерело православ'я"). Найпікантніше у цій плеяді виглядає один із останніх колоніальних проектів імперії Романових - загарбання китайських Маньчжурії та Сіньцзяну під претекстом "повернення ісконної Желторосії". На її тлі нинішні вигадки про "Новоросію" виглядають майже пристойно.

Плагіат і оригінал

Як ми бачимо, паралелі вимальовуються не те що схематичні, а навіть текстуальні. У цьому контексті істориків особливо тішить назва путінської партії - "Єдіная Росія". Агресор із таким іменем в українській історії уже був: так називався потужний бронепоїзд армії Денікіна. Він став основною ударною силою білогвардійців у спробі придушити повстання Нестора Махна і захопити українську Катеринославщину (нинішню Дніпропетровщину). Паралель тут для імперців доволі песимістична: повстанці протаранили і підірвали російського броньованого монстра навантаженим вибухівкою паровозом-брандером і безповоротно вивели його з ладу, та й денікінський тил зрештою повністю розвалили.

Бронепоїзд "Єдіная Россія" - ще цілий

Бронепоїзд "Єдіная Россія" - ще цілий

Основні тактичні схеми тодішньої і нинішньої війни також співпадають до деталей. Начальник Генштабу ЗС РФ генерал армії Валерій Герасимов на конференції в Академії військових наук в січні 2013 року (ще до вторгнення до Криму та на Донбас) з пафосом першовідкривача описав кремлівську тактику так: "Акцент змістився на використання політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних і інших невійськових заходів поряд із застосуванням протестного потенціалу місцевого населення. Все це повинно супроводжуватися прихованими військовими операціями - наприклад, методами інформаційної війни і задіянням спецназу".

Безпосереднє вторгнення російських військ (як це було в Грузії, під Іловайськом і Дебальцевим) він припускав у вигляді крайнього і остаточного заходу: "Відкрите використання сили, часто під прикриттям миротворчої діяльності і посередництва у вирішенні кризи, має застосовуватися на фінальній стадії, як правило, щоб домогтися повної перемоги у війні".

Український мітинг у Києві, листопад 1917

Український мітинг у Києві, листопад 1917

Очевидно, що зараз в Україні російські агресори працюють саме за цією "методичкою" начебто новітньої і небаченої "гібридної" війни. Однак, попри нову назву, у 1917-1918 ми бачимо "ті ж яйця, тільки в профіль". Тоді теж перша спроба захоплення влади була здійснена засобом "протестного потенціалу" та "прихованих військових операцій". Тоді синхронно із жовтневим переворотом 1917-го у Петрограді, Київський більшовицький комітет на чолі із Юрієм П'ятаковим спробував здійснити серію "захоплень ОДА" в Україні силами своєї агентури і збаламучених мас робітників та солдатів. Однак оскільки на той момент йшлося про протистояння між трьома силами - військами Тимчасового уряду, червоними та Українською центральною радою - вони не сприйняли українців серйозно і зосередились на протистоянні із представниками федерального уряду. Це дозволило УЦР зіграти роль "мудрої мавпи", яка спостерігає за боєм двох тигрів - і, зрештою, нейтралізувати обох. Запізніла спроба штурму вже українського Києва силами збільшовичених солдатів під проводом Євгенії Бош була безкровно зупинена 1-м українським корпусом генерала Павла Скоропадського - солдатів роззброїли, організаторів затримали.

Наступним кроком стала спроба змусити українську владу до потрібних кроків силами проросійського лобі у представницьких органах - чи за висловом Герасимова, комплексом "політичних, економічних, інформаційних заходів". Для цього більшовики ініціювали Всеукраїнський з'їзд рад, який за задумом мав би проголосити Радянську владу, віддати Росії частину повноважень, пустити червоні війська на свою територію тощо - така собі бета-версія "Харківських угод" Януковича, тільки в набагато жорсткішій формі.

Українські добровольці зразка 1917-го: учасники з'їзду Вільного козацтва

Українські добровольці зразка 1917-го: учасники з'їзду Вільного козацтва

Однак все знову пішло не так: з'їзд підтримав Раду, а не "Совєти", і погрозливий ультиматум Раднаркому від 4 грудня 1917-го року не змусив українців скоритися. А там, серед іншого, Ленін і Троцький прямо пригрозили Центральній Раді "гібридною війною": "Як українці, ви можете будувати у себе життя, як ви захочете. Але ми простягнемо братню руку українським робітникам". Тобто, ви, звичайно, можете спробувати, але у нас дуже довгі "братні руки". Нагадаємо, нинішній кремлівський верховода Путін теж із впертістю маніяка безперервно твердить про свої "братні" почуття до українців.

"Російські відпускники" зразка 1917-го

Оскільки перші дві схеми не спрацювали, Росія вдалась до третьої - "гібридного вторгнення", метою якого, за Герасимовим, було "домогтися повної перемоги у війні". До Харкова увійшли російські війська "Південного революційного фронту" під проводом Володимира Антонова (який цілком за гібридною логікою додав до свого прізвища дівоче прізвище матері Овсієнко). За тією ж логікою у Харкові було деклароване створення альтернативної Української народної республіки - "Українська народна республіка рад" (УНРР), із своїм гібридним прапором - червоним із синьо-жовтою вставкою, і псевдоурядом - "народним секретаріатом".

Варіанти прапорів "гібридної УНР" (УНСР - "Украинская народная советская республика")

Варіанти прапорів "гібридної УНР" (УНСР - "Украинская народная советская республика")

Безпосереднє командування трьома арміями російських "відпускників", які зрештою з важкими боями захопили майже всю лівобережну Україну разом із Києвом, здійснював колишній офіцер імперської армії Михайло Муравйов. Його солдати не вдавали з себе "миротворців" чи "посередників", а використали інший добре знайомий нам спосіб камуфляжу: оголосили себе "місцевими шахтарями і трактористами" та "армією УНРР". Однак попри чистки архівів і тотальну засекреченість злочинних дій більшовицької влади, радянські документи зберегли багато свідчень справжньої сутності військ вторгнення.

Гібридна преса: газета уряду УНР та її більшовицький "клон"

Гібридна преса: газета уряду УНР та її більшовицький "клон"

Наприклад, Муравйова обурило призначення "головнокомандувачем військ УНРР" сина українського письменника Михайла Коцюбинського, Юрія. Тоді у "народному комісаріаті" йому пояснили, що призначення має "формальний характер" і має на меті "уникнути звинувачень у завоюванні великоросійськими військами України". Згодом Антонов на допиті у Москві свідчив: "Я вказував у відповідях Муравйову на необхідність строгої узгодженості його дій з діями радянської влади на Україні (в телеграмах не можна було точніше вказати на необхідність уникнути вказівок на великоросійський характер наших військ)".

Також красномовно описав тодішніх "ополченців" тогочасний "народний секретар освіти УНРР" Володимир Затонський: "Він [Муравйов] і його солдати ставились до Києва, як до завойованого краю. В Києві творились жахіття. Знаходили у людей білети, написані українською мовою, і розстрілювали їх. На цьому ґрунті у "Українського секретаріату" виникали тертя з Муравйовим... Просили вгамувати солдатів, які розперезались внаслідок того, що воєнно-революційний комітет не мав на них впливу, так як загони Муравйова вважали себе великоросійськими військами". Нагадаємо, після окупації радянськими військами Києва від безжального і хаотичного терору протягом кількох перших днів загинули від 3-х до 6-ти тисяч киян.

Конвоювання затриманих (Іван Владіміров, із серії "Революція з натури", 1917)

Конвоювання затриманих (Іван Владіміров, із серії "Революція з натури", 1917)

І це теж дуже характерний момент: гібридна війна в силу своєї апріорної незаконності неухильно підштовхує виконавців до воєнних злочинів. І більшовицькі розправи у Києві та путінські обстріли Маріуполя чи Волновахи є не випадковостями, а неухильною логікою історії, за якою усі ці злочини кояться, а потім раніше чи пізніше стають відомими.

Ось як описував свої "подвиги" сам Муравйов: "Я наказав артилерії бити по висотних і багатих палацах, по церквах і попах... Я спалив великий будинок Грушевського, і він протягом трьох діб палав яскравим полум'ям". Або ще яскравіше свідчення з його звіту Москві: "Ми йдемо вогнем і мечем встановлювати радянську владу ... [Центральна Рада] просила перемир'я. У відповідь я наказав душити їх газами. Сотні генералів, а може й тисячі, були безжалісно вбиті... Так ми мстилися. Ми могли зупинити гнів помсти, проте ми не робили цього, тому що наше гасло - бути нещадними".

Артилерія Муравйова у Маріїнському парку Києва, 1918

Артилерія Муравйова у Маріїнському парку Києва, 1918

Все сказане - один із найменш досліджених злочинів більшовицьких "відпускників". Після двох днів невдалих штурмів станції Київ-Волинський і мостів через Дніпро, Муравйов першим в Громадянській війні застосував отруйні гази, та ще й проти густозаселеного міста. Із документальних свідчень залишилось тільки це зведення Муравйова - його армія згодом була розсіяна контрнаступом українських і німецьких військ, а можливі очевидці спогадів не залишили - більшовики ж зрештою перемогли і пам'ятати таке було небезпечно.

Набагато краще задокументований інший аналогічний злочин червоної Москви - застосування отруйних газів проти цивільного населення Тамбовщини, яка повстала проти більшовицького панування у 1920-1921 роках. Виконавець злочину - армія майбутнього радянського маршала Михайла Тухачевського - розгромлена не була, і її документація, зокрема і про гази та концтабори для повстанців, чудово збереглись. Також ці злочини об'єднує одна спільна постать - очільника "Українського фронту" та Повноважної комісії Всеросійського центрвиконкому Антонова-Овсієнка, слід якого принаймні у другому злочині підтверджений документально.

Газова атака Червоної армії (з балонів випускають іприт, коли вітер дме у бік ворога)

Газова атака Червоної армії (з балонів випускають іприт, коли вітер дме у бік ворога)

"Українські ДРГ" столітньої давності

Обидві ці війни - тодішня і нинішня гібридні - дають нам і згадані раніше текстуальні паралелі. Так, за свідченнями очевидців разом з російськими червоноармійцями до Харкова у грудні 1917-го в'їхав броньовик з плакатом "Смерть українцям". Цей "мотиватор" військ начебто "української радянської республіки" зняли тільки через тиждень за наполяганням небагатьох комуністів місцевого походження. Зараз ми бачимо той самий заклик у різних варіаціях на окупованому Донбасі.

Ще одна паралель - ініціаторам гібридної війни свідки не потрібні, тому раніше чи пізніше їх усувають. Муравйова убили у 1918-му, Тухачевського, П'ятакова, Коцюбинського - у 1937-му, а Антонова-Овсієнка - у 1938-му. Нинішні ж путінські генерали і дипломати мруть менш драматично і без зовнішніх ефектів, але так само систематично.

Доля дрібних виконавців гібридної війни 1917-го і нинішніх "командирів ополченців" теж до болю ідентична. Так як нині "українські ДРГ" винищують усіляких "Бетменів", "Моторол" та "Гіві" на Донбасі, так їх "трафляла нагла смерть" і на початку століття. Згадати хоча б отруєння "петлюрівськими агентами" комбрига Василя Боженка, "снайперську кулю" в спину комдиву Миколі Щорсу, та самогубство екс-"народного секретаря внутрішніх справ УНСР" Євгенії Бош.

Антонов-Овсієнко (другий зліва) із командирами "армії Радянської УНР". У центрі - Василь Боженко

Антонов-Овсієнко (другий зліва) із командирами "армії Радянської УНР". У центрі - Василь Боженко

Попри тимчасову поразку від об'єднаних українсько-німецьких військ на початку 1918 року, гібридні війни Росії на цьому не закінчились і навіть не припинились. Тимчасово будучи не в змозі загарбати Україну усю одразу, Москва почала множити на її теренах такі собі бета-версії майбутніх "ДНР/ЛНР". Тоді вони існували під виглядом Донецько-Криворізької, Одеської та Таврійської радянських республік. Паралельно такими ж "гібридними" способами велись війни проти країн Балтії - але там кількість сторін часом зростала до 4-5, які теж у протистоянні одні з одними переймали більшовицькі методи .

Не варто також забувати ще про одного ентузіаста прихованих загарбань, "захисника німецькомовних" і розширювача "німецького світу" Адольфа Гітлера. Адже за його планом замість Другої світової у вересні 1939 року у Польщі мало розпочатись "народне повстання німецькомовних ополченців" та інших противників "варшавської хунти", на допомогу яким мали прийти гітлерівські та сталінські "миротворці та посередники". Як бачимо, Путіну є з кого брати приклад. Тільки йому було б краще дожити до свого Нюрнберга...

Джерело: dsnews.ua

Опубліковано в Цікаво

Винищувачі американських ВПС біля берегів Аляски перехопили два російські бомбардувальники Ту-95, які наблизилися до кордону США. Літаки цієї модифікації здатні нести ядерну зброю. Про це повідомляє телеканал Fox News з посиланням на джерела в уряді, передає 112.ua.

Два Ту-95 пролетіли на відстані близько 100 миль (160 км) від американського острова Кадьяк і в 280 милях (450 км) на північний захід від бази ВПС США Elmendorf, йдеться в повідомленні.

Наголошується, що це перший з моменту вступу на посаду президента Дональда Трампа інцидент з російськими військовими літаками біля кордонів США.


Опубліковано в Світ
Сторінка 1 із 3