Цього літа громадська організація «Ізраїльські друзі України» розпочала втілення чудового проекту - сімейного реабілітаційно-оздоровчого табору «Крила», що прийняв на відпочинок та оздоровлення в Ізраїлі 32 дітей та їхніх матерів, чиї батьки та чоловіки загинули в АТО, захищаючи Україну.

Опубліковано в Світ

Українці Німеччини цього літа вчергове приймають діточок, чиї батьки загинули від російської агресії в Україні.

Опубліковано в Українці в світі

19 червня в містечку Гордонь, що на озері Валенце, на території бази відпочинку відбулася прес-конференція щодо відпочинку для дітей українських воїнів біля угорського озера. У ній взяли участь Держсекретар у справах національних меншин та релігії, Міністерства людських ресурсів п. Міклош Шолтес, представник українців в Угорському парламенті п. Ярослава Хортяні, голова Державного самоврядування українців в Угорщині п. Юрій Кравченко та священик для українців в Угорщині о. Дам’ян Габорій.

У своєму виступі держсекретар розповів, що відпочинок українських дітей фінансово забезпечує Угорський уряд. «Наразі вже більше ніж 1500 дітей мали змогу відпочити та оздоровитися на курортах озер Веленце та Балатон в Угорщині. З 11 червня по 26 серпня цього року планується прийняти 700 дітей як безпосередньо з території Східної України, так і з сімей учасників АТО» - повідомив державний представник.

Організацією табору в Угорщині та його змістовним наповненням займається Державне самоврядування українців Угорщини. Духовну опіку для діточок надає під час відпочинку Українська Греко-Католицька Церква в Угорщині.

Відбір та перевезення українських дітей до Угорщини здійснює Фонд «Чисті серцем» (м. Івано-Франківськ) та Почесне консульство Угорщини в м. Івано-Франківськ та області на чолі з п. Василем Вишиванюком у рамках ініціативи «Книга Добра».

Крім того, цього року сусідню країну відвідають також переможці міжнародного соціального проекту Книга Добра, який організовується за підтримки Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна та Угорського уряду.

Слід відзначити, що за підтримки Угорського уряду та Міністерства закордонних справ України вже четвертий рік поспіль в Угорщині відбувається літнє оздоровлення дітей із сімей учасників АТО, родин переселенців, малозабезпечених сімей та обдарованих дітей з різних регіонів України.

Прес-служба УГКЦ в Угорщині

Опубліковано в Колонка подій

Дитячий церковний хор "Божі Ангелята" створений у 2002 році у м. Івано-Франківськ (Україна).

Керівник – Неоніла Дуброва.

Опубліковано в Музика

В день запровадження безвізової режиму в ЄС для громадян України одними з перших перетнула українсько-польський кордон група дітей із звільнених територій Луганської області, які їхали до Латвії та відпочинок і реабілітацію. І хоча українські діти приїхали в Європу ще по візам (оскільки планували прибути в Латвію на день раніше), український автобус був другим, якого пропустили митники на українсько-польському кордоні.

Опубліковано в Українці в світі

В обласній філармонії Івано-Франківська відбувся концерт юного генія Данила Савки, якому днями виповниться 9 років, «SAVKA-band збирає друзів.

Музику для всіх інструментів написав сам хлопчик, "Концерт для фортепіано з оркестром" вийшов за всіма правилами жанру в трьох частинах. Всі зібрані за квитки гроші композитор передав для лікування двох малюків, хворих на рак. Хлопчик з абсолютним слухом займається музикою з 4-х років, любов до інструменту йому прищепили батьки – професійні музиканти з консерваторською освітою. Щоб написати свій перший "концерт", Данилу знадобилося півроку.

Юний композитор зізнався:

«Дуже мрію почути свої твори у виконанні справжнього оркестру! Адже грати з оркестром на сцені обласної філармонії дуже відповідально і дуже почесно».

 

 

"Все, що він у мене запитав: якісь нюанси, як інструменти грають, висота, діапазон", - зізнався тато Андрій Савка, який вирішив не втручатися у творчий процес сина. Публіка залишилася в захваті і була вражена музичними здібностями українського Моцарта.

"Моцарт – геній. А я сподіваюся, що мій – нормальний! Я сподіваюся, що він просто талановитий. І сумну долю Моцарта не повторить. Якщо музика приносить йому щастя – хай грає. Інакше – кидає", - каже мама Людмила Лінник-Савка.

Зал обласної філармонії був повний глядачів, а всі зібрані гроші від квитків Данил вирішив віддати на лікування двом дітям з апластичною анемією – це рідкісне захворювання, коли кістковий мозок не виробляє клітин крові і потрібна його трансплантація від нерідного донора, яка в Україні неможлива.

Врятувати 4-річного Остапа Кухарчука та 6-річну Христинку Волочій взялися в Польщі, але для операції необхідно майже €150 тис. на кожного. Данило передав батькам хворих дітей 23 тисячі.

"Я плакала цілий концерт. Хотілося цій дитині кожен пальчик поцілувати. Спасибі батькам!" - зізнається бабуся Остапа Кухарчука Марія Зварич.

"Для нас ця допомога важлива. Тому що у нас на кону життя дочки", - каже батько Христини Волочій Андрій Волочій.

Посилання на сторінки збору коштів для хворих дітей:

https://m.facebook.com/groups/1347861868601716?view=permalink&id=1348460225208547

https://m.facebook.com/groups/273451446436783?view=permalink&id=275336292914965

Допомогти дітям можна, пожертвувавши кошти на їх лікування: картка Приватбанку 4149 4991 0115 1064 для Остапа Кухарчука (мама Тамара Кухарчук), для Христини Волочій – картка Приватбанку 4149 4991 0203 4202 (мама Наталя Волочій).

Джерело: ТСН

 

 

Опубліковано в Музика

Чи знаєте ви, або чи здогадуєтеся хоча б, хто у культурно-освітньому центрі «Дивосвіт», що в Алькорконі поблизу Мадрида, наймилішій, найрозумніший, найталановитіший, найгарніший, найсноровистіший і т.д.? Словом най-най… Ну ж бо, не розмірковуйте довго! Відповідь сама собою напрошується: це – ДО-ШКІЛЬ-НЯТ-КА. Так, так, саме вони – бо найменьшенькі! Навіть старші розбишакуваті хлопчиська, котрі молодших норовлять чи то за косичку смикнути, чи підніжку підставити, чи цукерку відібрати, зважають на «найдрібніших». Для багатьох із цих зірвиголів дошкільнятка – в «авторитеті»…

І хоч вони у закладі найкращі, але й клопотів з ними також не оберешся. Іноді їх - вище даху. Бо і капризують ще, і вередують, і по-своєму все хочуть чинити, і командувати мастаки і т.п. Тому, ой як не легко доводиться вчителькам, чи то пак, швидше, вихователькам, які працюють з ними. Одначе про них дещо пізніше, а спочатку – про два уроки з дошкільнятами, проведеними позаминулої суботи, 27 травня. Це до того, щоб на власні очі побачити як вони навчаються, відпочивають, бешкетують і в такому ж дусі. З цього приводу існує вислів: щоб взнати поета, потрібно іти в країну поета…

Зауважимо, що тієї ж суботи на голови Тетяни Андріївни Місюрак і Люби Степанівни Забавської, котрі опікуються дошкільнятами старшої вікової групи, а це - діти п’яти-шести рочків, «звалилися» ще й молодші за їхніх підопічних, вихованці Оксани Миколаївни Маланяк, яка представляла «Дивосвіт» на фестивалі української культури в місті Міхас поблизу Малаги (як мовиться, знай наших!).

Отож спершу поспішімо за малятами на урок фізкультури. Щоправда, він у них називається рухливими іграми чи забавами. Передусім, Люба Степанівна пропонує гру під назвою «Вудочка», хоча діти її чомусь називають «Смачна рибка». Але проти них не попреш, оскільки вони мають свої, притаманні лише їм, асоціації та резони. На розкручений вихователькою шнур-«вудочку», яка повинна спіймати «рибку», діти реагують напрочуд галасливо: зі сміхом і писком. А це, в свою чергу, провокує несхвальну (і це ще м’яко сказано) реакцію з верхніх поверхів школи, де ідуть уроки. В розчинені вікна там-сям розноситься: «Тихіше, шановні, бо ви заважаєте іншим!» Люба Степанівна миттєво знаходить вихід, пропонуючи своїй дітворі привітати всю щколу. Вони ж, раді-радісінькі, залюбки підхоплюють її клич. І вже розноситься дружнє: «Добрий день!», після чого вчительці вдається дещо заспокоїти малюхів.

Першу змінює друга гра «Хто створив», яку малеча дружно розпочинає словами: «Хто створив небо і землю, небо і землю? Наш Господь Бог…» І возносять до Всевишнього свої рученята. Роблять це щиро, безпосередньо, ні на секундочку не сумніваючись, що Спаситель їх чує. Щоправда, в мові багатьох з них таки добряче відчутно акцент. Цьому є логічне пояснення, адже більшість з них «побачили світло» в країні Дон Кіхота (як же яскраво та неординарно звучить по-іспанськи слово «народжувати»: dar luz – давати світло). Вчащають вони в іспанські дитячі садочки, де спілкуються виключно іспанською. А українською послуговуються лише вдома з батьками, котрі, щоб полегшити спілкування зі своїми кровиночками, часто-густо самі переходять на чужинську. Тому субота, проведена в колі ровесників в українській суботній школі, та ще й під чуйним керівництвом знаючих учителів є тією ланкою, яка в’яже дітей з Україною. На жаль, у цьому – чимала проблема, але від реалій сьогодення нікуди не втекти…

А потім дітлахи захоплено змагалися в перетягуванні каната, під час чого трішечки потерпіла одна з дівчаток (всяке буває, бо не все передбачиш чи проконтролюєш). Канат в якийсь момент притиснув її до стовпа, викликавши біль і, відповідно, сльози. Проте дівчинка не довго рюмсала (Тетяна Андріївна Місюрак відразу ж пояснила, що та схильна до плачу, дещо надмірно драматизуючи становище та бажаючи викликати співчуття), бо якраз нагодилися гості – батьки Адельки Кучер Алла та Вадим. Останнього вже добре знають у центрі як керівника танцювально-театральної студії, що за короткий проміжок часу здобула визнання в глядачів. Таким чином, урок розваг перетворився ще й у невеличку танцювальну паузу. Все тому, що невдовзі на дошкільнят очікує родинне свято, тому зайва репетиція ой як знадобиться.

Нарешті завершився цей урок грою «Розбуди ведмедя». Діти є дітьми, тому вони багато речей пропускають через «барометр» своєї зацікавленості. Тож важливо, щоб уроки, вправи, ігри мали захоплюючий сюжет. Це допомагає дитині зберегти інтерес до кінця виконання завдання та робить навчання цікавим. Ігри та забави цьому сприяють, а ось цікавість до учбових дисциплін повинні викликати вчителі. Як це вдається Тетяні Андріївні та Любі Степанівні можна було простежити на уроці математики.

Спочатку дошкільнятка показали свої навички в знанні геометричних фігур. Рученята з високо піднятими вверх квадратиками, колами, прямокутниками чи трикутниками свідчили про те, що ця тема засвоєна ними блискуче. Хоча один з учнів, а саме Сашко Чижевський проявив ще й неабиякі здібності іншого плану. На запитання Тетяни Андріївни, якого кольору коло він тримає, хлопченя моментально «видало»: «Жовтогарячого». На таке знання синонімічного ряду далеко не кожен з дорослих може спромогтися!..

Не менш чіткими і правильними були відповіді дітей щодо цифр. Зауважте, що тема висвітлювалася з допомогою улюблених дитячих забавок, які лише сприяють кращому засвоєнню матеріалу. Плюс додайте до цього ігрову форму, яку пропонують вчителі. А все це в результаті, безумовно, сприяє якісному навчальному процесу.

Звісно, кожне заняття: чи то спільні ігри та розваги, чи математика з рідною мовою в тій або іншій мірі виробляють у малечі певні звички. Під час цих уроків творяться та поступово зміцнюються їхні характери. І вже видно, для прикладу, що Іванко Ковалик має задатки лідера, до команд і наказів якого прислуховуються інші. А ось Мелася Мельник (як же «класно» звучить її ім’я в іспанському варіанті – Мелані, з наголошеним першим складом!), Адель Кучер і Яна Сковрінок-Климус проявляють свої яскраві артистичні здібності. Адже вони вже не тільки на «великій» сцені «засвітилися», зробивши хоч і перші, проте впевнені кроки, але й здобули популярність у глядацької аудиторії. Віктор Марчаль-Макаров попри те, що має непосидючий характер, чим додає чималеньких клопотів вихователям, виділяється з-поміж ровесників доволі гострим розумом: запросто розбирається з часом на годинниковому циферблаті, є одним з кращих у «точних» дисциплінах.

Звичайно, у всебічний розвиток дітлахів вкладається величезна, якщо не сказати титанічна, праця вчителів. Благо, здобуті ними знання та досвід дозволяють працювати на високому педагогічному рівні. Судіть самі: Тетяна Андріївна Місюрак спершу закінчила Запорізький педагогічний коледж, а згодом Київський педагогічний університет імені Драгоманова за спеціальністю «корекційна педагогіка та психологія», здобувши фах логопеда-дефектолога; в її старшої за віком колежанки Люби Степанівни Забавської - за плечима аж два виші: Рівненський державний педагогічний університет (спеціальність – «дошкільна педагогіка та психологія», фах – методист дошкільних установ) і Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет (спеціальність – «дефектологія», фах – вчитель-логопед). Ну, і не забудьмо Оксану Миколаївну Маланяк, яка навчалася спершу в Дрогобицькому музичному училищі, а потім у Львівській консерваторії імені Лисенка. Отримала фах викладача з класу бандури та диригента оркестру народних інструментів, а тепер у «Дивосвіті» керує злагодженим «оркестром» молодших дошкільнятьок. Увесь цей детальний перелік для того, щоб мутасі й татусі дітей знали, що вони віддають своїх чад в надійні, умілі, досвідчені руки, які не лише дбайливо доглядатимуть, але й багато чого корисного та необхідного навчать.

Тож, вельмишановні наші читачі, уклінно просимо не вважати цей допис проплаченою рекламною кмпанією на користь «Дивосвіту», але ми б настійливо радили вам віддавати своїх найменших саме до цього культурно-освітнього закладу. Не прогадаєте!

Іспанські новин в обєктиві МИРСЬКОЇ Калини.  

Опубліковано в Власна думка

Третій рік поспіль в канадському місті Торонто українська громада проводить Благодійний Марафон “Діти Торонто — дітям-сиротам в Україні”. 

За чотири години Марафону було зібрано близько 2,5 тонн одягу, іграшок та шкільного приладдя. Також успішно відбулася виставка-продаж картин професійних художників. Усі кошти, зібрані під час Марафону, будуть використані на пересилку зібраних речей та проведення літніх таборів для дітей-сиріт в Україні.

 

“Приємно те, що до акції долучилася не лише українська діаспора. Адже на благодійну виставку-продаж свої картини надали професійні художники різних національностей”, – з радістю повідомляє Марія Антонів, член організаційного комітету.

Під час заходу діти мали змогу написати листи і намалювати малюнки для діток з України.

19024801_1676037552425951_504852236_o

Вже за декілька тижнів тисячі дітей-сиріт в різних куточках України отримають подарунки від ровесників з Канади. Цьогоріч серед таких діток найбільше тих, хто втратив батька під час бойових дій в зоні АТО.

Також подарунки буде надіслано до літніх таборів у Луцьку та Ворохті. За літо тут відпочинуть сотні дітей із сиротинців зі всієї України.

 

“Якщо для більшості українських дітей в Канаді нова іграшка чи костюмчик купляється за необхідністю, то для багатьох дітей в Україні це стається лише на свята. Ми хочемо зробити їм це свято частіше, ніж один раз на рік”, – каже Таміла Карпик, одна зі співорганізаторів заходу.

За словами Анни Кісіль, одного з організаторів Марафону, унікальність цього заходу полягає в тому, що юні учасники Дитячого Марафону не лише мають змогу показати свої таланти, але й поділитись речима з іншими дітками, які зараз перебувають у сиротинцях або не мають повноцінної сім’ї. До слова, більшість речей для Марафону приносять саме діти.

“Таким чином ми намагаємось навчити дітей надзвичайно важливого та доброго почуття співпереживання”, – додає Анна.

Опубліковано в Колонка подій

Неймовірна подія! До Дня захисту дітей стіни Адміністрації Президента України були прикрашені монументальним настінним розписом, який створили юні художники з Києва та Донбасу.

 

Впродовж 2 днів 120 дітей намалювали свої мрії про Україну прямо на білих стінах будівлі, яка для українців завжди була символом "радянщини" та закритості влади від суспільства.

 

І тепер цей "сталінський ампір" у серці Києва сяє з середини світлом дитячих посмішок, надзвичайною силою дитячої енергії та позитиву, які відчують наші гості з усього світу. Юні художники були запрошені в рамках підготовки презентації в галереї Адміністрації Президента Second Floor Art Center виставки картин учасників Міжнародного художнього конкурсу для дітей з Української діаспори - "Де я - там мій прапор", ініційованого ГО "Український кризовий медіа центр".

 

120 малюнків юних киян та вимушених переселенців з Донбасу створили на стінах Second Floor Art Center символічну "стрічку", яка об'єднала собою 16 найкращих картин юних українців, учасників конкурсу "Де я - там мій прапор" з різних країн світу від Америки до Австралії. Такого ще не було у світі: тепер дитяча творчість на найвищому державному рівні барвисто промовляє до Світу, презентуючи красу, молодість України та запевняючи, що в нас є чудове майбутнє!

 

Відкриваючи виставку, Президент України Петро Порошенко разом із дружиною Мариною зазначили, що створити такі малюнки, не маючи в серці любові до України, просто не можливо! Марина Порошенко висловила переконання, що нинішнє покоління українських дітей – особливе. «Особливі, тому що ви народилися вже в незалежній Україні і ви вже знаєте, що таке гордість, незалежність, свобода, і будете відстоювати всі ці поняття», - зазначила вона.

 

 

Співзасновники ГО "Український кризовий медіа центр" та ініціатори створення арт-простору Адміністрації Президента Second Floor Art Center Геннадій Курочка та Наталя Попович у своїй промові побажали, щоб прагнення втілити мрії наших дітей стало найпотужнішим джерелом натхнення для ефективної роботи влади.

 

Куратор та натхненник проекту "Де я - там мій прапор" Марія Ковалевська, художник, дизайнер, викладач, член Спілки художників України, розповіла більш детально про виникнення ідеї та перебіг проекту:

" "Де я - там мій прапор" став для мене частиною життя на 2,5 роки. Ще до того я проводила активну діяльність у напрямку культурної дипломатії, співпрацюючи з українською діаспорою та презентуючи разом українську культуру за кордоном, організовуючи за кордоном художні виставки та майстер-класи для українців та іноземців. Проект «Де я – там мій прапор» - це приклад того, що держава стає відкритою до ініціатив молоді. Я не побоялася звернутися до Адміністрації Президента з пропозицією і знайшла відгук, і ми зрозуміли один одного, знайшли точки дотику, і тому народився цей проект. Як куратор, я надзвичайно щаслива, що мені випала така вдача - допомогти голосу дітей України прозвучати серед гамору та жорстокості дорослого світу, щоб почули, щоб звернули увагу, щоб задумалися! Я надзвичайно насолоджувалася процесом підготовки, а саме спілкуванням з дітьми та їх батьками! Наскільки кожен учасник був доброзичливим, старанним, щирим у своєму намаганні створити найкращу картину для конкурсу, який дає їм можливість відчути свою Батьківщину ближчою. З багатьма ми стали друзями, спілкуємося, вітаємо зі святами, з деякими вже вдалося зробити спільні проекти в діаспорі. У конкурсі "Де я - там мій прапор" взяли участь 86 дітей українців з діаспори з 22 країн світу. Для участі в експозиції були відібрані 16 робіт. Це не просто 16 малюнків. Це 16 історій дітей, родин, які з різних причин полишили Україну, але зберегли її в серці, і далеко-далеко від Батьківщини лишаються українцями та дітей своїх виховують у дусі українства. За умовами конкурсу, діти зображували найвідоміші краєвиди країн, в яких вони живуть. А головним героєм кожної "історії" став український жовто-блакитний прапор, який всюди слідує за українцем, де б той не був! Учасниками виставки стали: Агріопулос Перікліс Марія Ляш, Ірландія Віцяк Роман, Португалія Тимчук Діана, Італія Лубів Богдан, Іспанія Каріна Маловшек, Словенія Студенкова Богдана, Словаччина Крістенсен Валерія, Данія Трочинська Руте, Естонія Істоміни Валерія та Ірина, Швейцарія Кисильова Яна, Китай Мандзій Стефанія та Софія, Австралія Марчук Марія, США Кука Григорій, Росія Також ми обрали одного переможця - Мелісса Довгій з Бразилії, українка за походженням, але її пращури 100 років тому переїхали до Бразилії у пошуках кращої долі. Вона не розмовляє українською, але пишається своїм корінням та тим, що є нащадком багатої та давньої культури. Мелісса та її мама отримали поїздку до Києва на відкриття виставки, що стало для них першим в житті відвідуванням України. Як куратор, як інсайдер, щиро можу запевнити, що виставка "Де я - там мій прапор" дійсно вразила чиновників, вони згадали, що були дітьми, і дуже раді, що діти завітали до АП, а самі юні художники, їх батьки, вчителі, з якими я працювала над створенням проекту, насправді розуміють, що ми маємо об'єднуватися, співпрацювати з владою, і в нас має бути спільна мрія - щаслива Україна та українці, які не будуть шукати кращої долі на чужині," - розповіла гостям презентації Марія Ковалевська.

Виставка "Де я - там мій прапор" - це важлива та безпрецедентна подія для новітньої України: Президент відкрив двері Адміністрації для дітей, відкрив двері "влади" на зустріч майбутньому України! Зміни відбуваються, їх не спинити!

Опубліковано в Дитяча кімната

У рамках соціального проекту допомоги дітям, що постраждали внаслідок військового конфлікту на сході України, «Допомога дітям АТО» відбулася видача більш ніж 180 кг необхідної речової допомоги для вимушено переміщених осіб та родин-учасників АТО.

Дякуючи громадській організації української діаспори у США RAZOM, а саме ініціативі ToyDrive for Ukrainian Kids, більш ніж 20 родин отримали необхідні літні та зимові речі.

Це стало можливим завдяки активній громадянській позиції Оксани Литвин, Іванки Яремчук та Оксани Корпош, які вже не вперше допомогають Україні. 17-ти літня пластунка Іванка Яремчук з м. Нью-Йорк зорганізувала збірку одягу для соціально незахищених верств населення в Україні.

Протягом двох тижнів згідно з дозволом директора середньої школи «Notre Dame», голови престижної балетної школи в центрі міста і ради директорів мешканового будинку пластунка щодня проводила збірку добровільних пожертвувань одягу у трьох місцях в місті Нью-Йорк.

Опубліковано в Україна у вогні
Сторінка 1 із 3