Сповідь бійця, який після реабілітації у Литві повернувся в зону АТО Рекомендовані

  • Середа, лют. 04 2015
  • Автор  Оксана Козак
До редакції сайту української діаспори "Стожари" надійшов лист, в якому боєць батальйону “Дніпро-1″ розповів чому він після тяжкого поранення та довгої реабілітації повернувся на війну.

“Мрія ідіота збувається. Повертаюся. Україна. Дніпропетровськ-Полтава-Дніпропетровськ – далі до побратимів.
Реабілітація майже закінчилась. Повертаюся в Україну в кінці тижня. Поки що тут, у Литві,паралельно з реабілітацією займаюся питаннями організації лікування та\або реабілітації бійців АТО після поранень чи контузій. Спілкуюся з представниками неурядових організацій Литви, інших країн ЄС, представниками української діаспори тощо. Процес займає багато часу , тож змушений був відкласти інші справи на певний час. Найбільша втіха для мене особисто – полягає в тому, що зір покращився на декілька діоптрій сумарно за весь період лікування.

Весь час мене запитували-на фронті страшно. Відповім -мені завжди було страшно. Коли виходив на Майдан 2004 та 2013 років. Коли йшов в АТО та коли на власній шкурі дізнавався , що таке обстріли та інші “приємні” речі.
Мені і зараз страшно опинитися на передовій. Але…страшніше уявити, що може бути з країною та в якім “світі Недоросіі” можемо опинитися ми та наші діти. Хреновий солдат, хреновий волонтер – можливо. Але я стараюся і не здамся. не піду сидіти на печі й галасувати щось типу “мабілізація вбиває” чи інші “розумні” месиджі. Хочу вчитись на помилках, виправляти ті, коли можливо, хочу вибачитись, коли в чомусь був неправий.
Ненавиджу війну. Не хочу обстрілів та смертей. Проте поступатись путінцям на своїй землі не збираюся. Нема романтики війни, нема ура-патріотизму чи горе-максималізму. Є надійні побратими. Є люди, яким зобовязаний часто і своїм життям. Є розуміння того,що ми захищаємо НАШУ землю. І бажання відстояти СВОБОДУ жити не по-расєйскі.
Низький уклін побратимам на фронті! Шана й подяка пораненим, вічна память полеглим! Безмежна вдячність волонтерам, які на своїх плечах тягнуть неймовірний тягар!
Завдяки ВАМ ВСІМ …
“віднині й довіку не вмре, не загине
гордість нації, слава України!”
P.S. відмічаю в пості всіх тих, з ким воював та співпрацював по гуманітарних питаннях, з ким мав справу й тих, кому хочу донести інформацію.Хто має бажання – репост вітається”. 

Прочитано 4268 разів
Оцініть матеріал!
(9 голосів)
Опубліковано в Україна у вогні

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Стрічка новин

Статистика

Наші друзі

Наша кнопка

Обмінятись банерами

<a href="http://svitua.org" target="_blank" title="Стожари" name="Незалежний сайт української діаспори">
<img src="http://svitua.org/images/banners/ctozary.gif" title="Стожари" name="Незалежний сайт української діаспори" alt="svitua.org" border="0" height="31" width="88" /></a>

Наразі на сайті