Усі країни повинні мати політичну єдність стосовно ситуації в Україні, переконаний міністр оборони України.

Нині Україна – це країна патріотичних і мотивованих людей, яким у їхній боротьбі за територіальну цілісність та суверенітет потрібна підтримка усього цивілізованого світу. Про це заявив міністр оборони України Степан Полторак під час візиту до ФРН, інформує прес-служба відомства.

"Українці жертвують своїми життями, аби не допустити ситуації, яка склалася на Сході нашої держави, у інші європейські країни", – зазначив міністр під час зустрічі з головою та членами комітету з питань зовнішніх справ Бундестагу доктором Норбертом Рьотгеном.

Крім того, він розповів про провокації, до яких вдається ворог. За його словами, вони призводять до подальшої ескалації конфлікту.

"Усі країни світу мають розуміти природу того, що відбувається, та мати політичну єдність стосовно ситуації в Україні. Продовження запроваджених санкцій стосовно Російської Федерації повинно залишатися й надалі, оскільки жоден із пунктів Мінських домовленостей зі сторони Росії не виконано", – наголосив Степан Полторак.

Своєю чергою пан Рьотген зазначив, що сьогодні Україна – "велика і сильна країна, яка протистоїть агресії, і для мене надзвичайно цікаво дізнатись про реформи, які ви проводите, про зміни, які щодня відбуваються у вашій країні".

Як повідомляється, темою зустрічі стала поточна ситуація на сході країни та історія розгортання агресії РФ проти України. 

Нагадаємо, у програмі перебування у Німеччині заплановано зустрічі міністра оборони України з представниками української діаспори та волонтерами.

Опубліковано в Україна у вогні

Група волонтерів із Німеччини організувала поїздку в Україну, приурочену до Великодня. На кількох мікроавтобусах та легкових авто вони привезли медичне обладнання для військових госпіталів та людей із обмеженими можливостями.

Допомогу волонтери з Німеччини спершу доправили до містечка Тисмениця на Івано-Франківщині. Там її розподілять та передадуть далі на схід, пише Радіо Свобода.

Один із організаторів поїздки, приватний підприємець Франк Обенаус каже, що, хотів передусім показати українцям, що вони не на самоті.

«Коли бачиш те, що відбувається в Україні, то просто приходиш до думки, що мусиш допомогти. Тому що Україна права і Україна слабша за агресора. І гнів через цю несправедливість спонукає допомагати», – каже волонтер.

За словами голови спілки «Україна – це Європа» Курта Зіммхена, який вже тривалий час мешкає в Україні, весь обсяг допомоги організаторам поїздки навіть важко перелічити. Проте в основному, це медичне обладнання: два стоматологічних кабінети, медикаменти для лікарського батальйону, які пожертвували люди з усієї землі Саксонія. За словами організаторів, всю цю допомогу вони зібрали доволі легко, незважаючи на потужну інформаційну політику Росії у Німеччині.

«Перед поїздкою ми відсилали листи, куди тільки могли – від нашого містечка Радеберґа, до столиці Саксонії Дрездена. І майже ніколи не отримували відмову. І якщо б ми лише могли транспортувати більше – ми б обов’язково привезли ще більше обладнання», – зазначає волонтер.

В Україні немає дієвого механізму, за якого б держава могла допомагати добровольцям – волонтер-медик

Волонтерів із Німеччини зустріли в містечку Тисмениця на Івано-Франківщині. Тут допомогу розподілять та передадуть далі на схід.

Лікар Олег Шиба, який допомагає українським військовим та цивільним на Донбасі, вже цієї ночі відправить частину медикаментів у Попасну, частину – у Станицю Луганську.

«Жодна допомога нам ніколи не завадить. Саме допомоги від держави ми поки що не отримуємо, оскільки немає такого механізму, щоб держава допомагала добровольцям. А цю всю допомогу від наших друзів із Німеччини ми освоюємо і допомагаємо цивільному населенню і військовим», – каже голова наглядової ради 1-го Добровольчого мобільного шпиталю Олег Шиба.

Інформаційна кампанія Росії в Німеччині доволі сильна – представник Бундестагу

Помічник депутата Бундестагу Франк Тізлер, який приїхав разом із волонтерами, каже Радіо Свобода, що ставлення до України в Німеччині є доволі неоднозначним.

«Через 25 років після демократичних змін на сході Німеччини виник певний ефект байдужості щодо України. І тому ми маємо намір і в наступному році організувати таку поїздку, щоб пояснювати людям, що тут справді боряться за свободу. Адже дезінформаційна кампанія, інформаційні впливи Росії в Німеччині доволі сильні», – каже політик.

Але попри це, за словами Франка Тізлера, волонтери в Німеччині отримують рік за роком дедалі більше допомоги для України. Це, на його думку, пов’язано з тим, що жертводавці бачать – те, що вони передають, потрапляє в належні руки.

Опубліковано в Українці в світі

Як повідомляли українці діаспори "Стожари", 6 квітня у резиденції Посла України у Німеччині відбулося урочисте Пасхальне прийняття.

Дружина Посла України в Берліні, пані Світлана Мельник, розповідає про талановитих українських митців, які створити особливу передпасхальну атмосферу і гідно представити українські традиції на урочистому Пасхальному прийнятті:

- З усією гречністю дякуємо відданій писанкарці, нашій унікальній мисткині НАДІЇ ГАЛАБУРДІ.

Приємно, що пані Надія люб'язно погодилася прибути на нашу презентацію спеціально з Мюнхена власною автівкою та привезла фантастичні витвори мистецтва писанки.

Гості були просто захоплені майстер-класом від пані Галабурди по розпису пасхальних яєць і мали змогу особисто долучитися до цього сакрального дійства, відчути усі тонкощі цієї духовної матерії.

Цікаво, що наші гості знаходили спорідненість у традиціях писанки в інших європейських народів, але всі погодились, що ніхто у світі не досяг таких значних висот філігранності.
 
Фото: Настя Герцог
 

- Окремо хочу розповісти про VIP-гостю нашого Пасхального прийняття - надзвичайно оригінальну художницю, великого патріота України, неймовірно щиру і добру людину - ОЛЮ РОНДЯК

Пані Оля прилетіла до Берліну з Києва у супроводі чудової родини і привезла свою оновлену виставку "ВІНОК". Твори цієї колекції народились в результаті пережитих емоцій під час Революції гідності. Художниця вдало обрала техніку колажів, що допомогло найкраще передати атмосферу і відчуття цієї історичної події.

В своїх роботах пані Оля дуже тонко розкриває втаємничений зміст вінка як традиційного символу жіночості і, в той же час сучасного символу патріотизму та ідентичності.

Автор вкладає в роботи і частинку власної історії. Зображені жіночі обличчя на полотнах начебто стають уособленням самої України.

Але не менш ніж роботи, вразила гостей і доля сім'ї пані Ольги, яка - хоча й народилась, виросла і навчалась у США, проте з дитинства їй прищеплювалось глибоке шанування національних традицій. Її душа завжди вболівала за Україною. Навіть обрання професії психотерапевта було, очевидно, намаганням розібратися у хитросплетіннях долі її Вітчизни і власної родини. Дідусь пані Олі після Другої світової війни опинився в таборі переміщених осіб і згодом отримав можливість емігрувати до США разом з донькою, тож йому вдалось зберегти життя дітям і продовжити рід. Проте бабусі менше пощастило, вона була повернута до Радянського Союзу і опинилась в таборі в Мордовії. Проте навіть на чужині і за колючим дротом бабуся із кістки риби зробила голку і вишивала рушник нитками з готового одягу. Їй чудом вдалось останню незакінчену роботу передати своїм дітям. У такий спосіб батьки Олі отримали місію продовжувати українські традиції сім'ї.Гості були по-справжньому розчулені, дехто до сліз, адже доля пані Олі відображає трагічну історію українства у ХХ столітті.Такі живі історії можуть розповісти більше, ніж тисячі політичних переконань!Щиро дякуємо Олю, що Ви були з нами!

Фото: Настя Герцог

- З задоволенням у святковий ранок Вербної неділі ділюсь виступом на нашому пасхальному прийнятті геніальної бандуристки, тонкого віртуоза, солістки славнозвісного Берлінського оперного театру Komische Oper та чудової людини - ОЛЬГИ КАСПРУК.

Наша блискуча співачка з перших же хвилин полонила серця гостей філігранною грою на головному національному інструменті, блискучим виконанням народних та німецьких композицій, торкнулася до глибинних струн душі усіх присутніх.

А ще Ольга майстерно продемонструвала чудові традиції вербної неділі: відтепер і наші німецькі друзі засвоїли секрет щастя і добробуту, відчувши на собі споконвічну благодійну силу лози. "Не я б'ю, верба б'є", - повторювали усі.

 

 

Відео: Ольга Котлицкая

Фото: юного талановитого художника Насті Герцог

 
Опубліковано в Творчість

Постійно спілкуючись у Берліні з колегами із дипкорпусу, німецькими урядовцями, журналістами, митцями і простими людьми не раз гірко переконувалася у тому, наскільки мало їм відомо про Україну, нашу історію, культурні традиції, мистецькі надбання, - повідомляє на своїй сторінці у facebook дружина Посла України в Берліні, пані Світлана Мельник.

Саме це спонукало до організації Пасхального прийняття, щоб донести до іноземних VIP-гостей самобутні Великодні звичаї, представити яскраві елементи вітчизняної культури.

Понад два місяці тривала насичена, вкрай інтенсивна підготовка до цього неординарного івенту.

І от накінець 6 квітня у резиденції Посла України у Німеччині відбулося урочисте Пасхальне прийняття.

У дружньому колі зібрались дружини послів США, Бельгії, Ірландії, Люксембургу, Ізраїлю, Мальти, Ірану, Туреччини, Чорногорії, Боснії і Герцеговини, Молдови, Киргизстану, Єгипту, Монголії, Малазії та інших країн, дружини ключових дипломатів МЗС ФРН.

До нас також приєдналися Президент і Віце-президент Жіночого дипломатичного клубу, Голова Спілки художників ФРН, журналісти провідних німецьких ЗМІ, зокрема найпопулярнішого у Сх.Німеччині глянецевого журналу "SUPERillu" та столичної газети "Berliner Morgenpost".

Серед особливих гостей мали честь вітати світську знаменитість - Її Високість Принцесу Ліхтенштейнську Флорентіне.

Своєю участю Посольство підтримала зіркова німецька дизайнерка з українським корінням Єва Герцог, непересічний вітчизняний художник Катерина Омельчук, а також наші фантастичні журналістки Наталія Фібріг (1+1) та Ольга Котлицкая (Bei uns in Bayern).

Створити особливу передпасхальну атмосферу і гідно представити наші традиції ми ніколи б не змогли без головних учасників свята - надзвичайно талановитих українських митців:

блискучої бандуристки, солістки Берлінського оперного театру Komische Oper Ольги Каспрук,

неймовірно креативної писанкарки Надії Галабурдa, яка спеціально приїхала із Мюнхена, та неповторно-чарівної американсько-української художниці Олі Рондяк, яка прилетіла із сім'єю із Києва.

Але наші митці заслуговують окремої розповіді, тому про них напишу більш детально пізніше.

Завдяки цій творчій синергії під час 3-годинного прийняття панував надзвичайно піднесений настрій, вирували позитивні емоції, а наші гості довго не хотіли розходитися.

Опубліковано в Українці в світі

Письменниця Наташа Водін отримала премію Книжкової виставки у Ляйпцигу за твір "Вона родом з Маріуполя" про свою матір-остарбайтера в категорії "белетристика".

Головну премію у жанрі белетристики на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2017 року присудили за роман "Вона родом з Маріуполя" німецької письменниці Наташі Водін. Як повідомило у четвер, 23 березня, журі у Лейпцигу, авторка отримає 15 тисяч євро.

Водін Наташа народилася в Німеччині у родині так званих "остарбайтерів", яких вивезли з України на примусові роботи до Німеччини у 1943 році.  Мати Наташі, Євгенія Іващенко, жила перед Другою світовою війною в Маріуполі. Євгенії Іващенко було лише 23 роки, коли вона разом зі своїм чоловіком, набагато старшим за неї, опинилась у "третьому рейху". Поїхали вони з Маріуполя добровільно, повіривши в нацистську пропаганду про райське життя "остарбайтерів" у Німеччині, або через страх перед приходом Червоної армії (Євгенія Іващенко працювала в Маріуполі на німецькій біржі праці, наслідком чого після звільнення від нацистської окупації стали б неминучі репресії), або примусово, як більшість "остарбайтерів", - сьогодні з'ясувати вже не можливо. Після тяжкої психічної хвороби мати Наташі Водін покінчила життя самогубством у жовтні 1956 року, залишивши двох доньок: Наташі було десять років, а її сестрі - лише чотири. Авторка виросла у таборі для "переміщених осіб", а після самогубства матері виховувалась у католицькому дитбудинку для дівчаток.

Наташа Водін знала про свою матір небагато. Та рідко розповідала про дитинство і ніколи - про життя у "третьому рейху". Євгенія Іващенко належала до покоління, яке прожило вкрай важке життя. Її біографія - біографія епохи: громадянська війна, Голодомор, сталінський терор, війна, окупація, чужина... "Моя бідна, маленька, божевільна мати, яка прийшла з пекельної пітьми кривавого ХХ століття", - пише про неї Наташа Водін. Із Маріуполя вона привезла стару іконку і три чорно-білих світлини. На двох було знято її саму, на третій - "дідуся із двома знайомими", як підписала на зворотному боці її мати. І жодних імен.

Займаючись літературними перекладами з російської, Наташа неодноразово бувала в Радянському Союзі в 1970-1980-тих роках, але, судячи з того, що вона розповідає у своїй книжці, не робила жодних спроб дізнатися про минуле матері, а значить, і про своє власне. Лише зовсім нещодавно Наташа Водін, вже професійна письменниця, вирішила все-таки це зробити. Результатом і стала книжка "Вона родом з Маріуполя", центральною постаттю якої є мати авторки.

Болючі пошуки материнського коріння, у тому числі в Маріуполі, описані у книжці, принесли нині 71-річній письменниці престижну нагороду. Як авторка романів про відчуженість, втрату коріння, аутсайдерство, старіння жінки Наташа Водін отримала репутацію "оспівувачки темних тонів" .

Опубліковано в Література

До Полтавського військового шпиталю надійшла чергова гуманітарна допомога, яку зібрала українська греко-католицька громада Ганновера, інформує Depo.Полтава з посиланням на Благодійний Фонд "Всесвіт".

Полтавська греко-католицька спільнота, співпрацюючи з керівництвом місцевого військового госпіталя, має три цілі. Перша - покращити матеріально-технічну базу медичного закладу. Друга - полегшити умови праці медперсоналу. І остання - покращити побутові умови військовослужбовців, які перебувають на лікуванні.

Співзасновник БФ "Всесвіт" Тарас Кондур зазначає, що така допомога для військового шпиталю - свідченням християнської віри і спільної роботи щодо перемоги добра над злом.

"Наші брати і сестри за кордоном розуміють, що допомога військовим потрібна не тільки на фронті, але й у тилу. Мені приємно бачити доброту, яку люди проявляють за тисячі кілометрів від нас. Це їхній внесок у суспільне благо України" - каже військовий капелан отець Максим Кролевський.

Також отець говорить, що у Німеччині дуже активна підтримка з боку української діаспори.

На даний момент, проходить процедура розмитненням гуманітарного вантажу. Опісля полтавські греко-католики передадуть у постійне користування для військового шпиталю функціональні ліжка, функціональні тумбочки, матраци та інші медичні засоби. Все це для Полтави передали з лікарні Святої Анни, що у Ганновері.

Опубліковано в Україна