EasyBlog

This is some blog description about this site

  • Home
    Home This is where you can find all the blog posts throughout the site.
  • Categories
    Categories Displays a list of categories from this blog.
  • Tags
    Tags Displays a list of tags that have been used in the blog.
  • Bloggers
    Bloggers Search for your favorite blogger from this site.
  • Team Blogs
    Team Blogs Find your favorite team blogs here.
  • Login
    Login Login form

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE

Цікаві й на часі думки Михайла Шияна.

 

Ціна депутатської недоторканності -$10 млн.

         Самий великий ворог,  котрий в Україні - це корупція, котра кидає людей в злиденне існування, в голод, визиває противоборство,  утворює воєнні конфлікти, в значній мірі, має відношення до абсолютної депутатської недоторканності,  депутатів ВР

                У 1929 році Сполучені Штати була велика криза. 6 березня 1933 років, всього через два дні після інавгураційної промови Рузвельта, Указом Президента Сполучених Штатів, було оголошено одна неділя "Банківських канікул". Всі банки були закриті і взяті під контроль поліцією, для того, щоб переглянути їх діяльність і виключити найменші натяки шахрайства. Разом з  перевіркою банківської системи проводився загальний аудит всіх банків. Обанкротілі банки  потрапили під зовнішнє управління. Стійкі банки здобули право на  подальшу роботу.

            В Україні вдосконалення банківської системи і підтримка банків теж стоїть на першому місці. В результаті: «В апреле 2015 года МВФ в рамках программы поддержки передал 4,5 миллиардов долларов Центральному банку Украины, которые должны были пойти на поддержку коммерческих банков в стране. Но один из крупнейших банков-получателей, как свидетельствуют сообщения в украинских СМИ, перечислил 1,8 миллиарда долларов из помощи МВФ на оффшорный счет, через Приватбанк». Із цього можна зробити висновок, що і решта, отриманих-$2,7 мільярда, була також розтикана і зовсім мало принесла користі українському суспільству.

Авторы отмечают, что согласно данным Global Financial Integrity, с каждым долларом, который поступает в Украину, шесть покидают ее территорию.»

 Американець із США, котрому 87 років, пише книгу «Україна». По телевізору він розказує, що Україна, сама багата країна, знаходиться в самому серці Європи, має інтелектуальне суспільство, індустрію, має саме більше чорноземів в Світі і всі важливі ресурси для повного свого самостійного процвітання, але тут , із далеких часів, ніколи не було державності. Я йому щиро вдячний за такі слова і вірю в це. Тож ми з Вами на правильному шляху. Звернуть в бік, в України вже немає можливості і її жде неминуче процвітання, хоча для цього потрібно ще не один рік великих спільних зусиль для виздоровлення України як в економічній, так і політичній сфері.

            Ми віримо в перемогу – це запорука нашого успіху.

Чому корупція стала візитною карткою України, головним ворогом українців?

            Нашу країну майже на протязі всього тисячоліття питались поневолювати різного роду окупанти і її народ вів постійну боротьбу з ними за свою незалежність. Заряджаючи свою свідомість позитивною енергією, ми перш за все повинні в собі вбити те нечисте, рабське, що сторіччями нам впроваджували, адже в нас вічно була якась залежність, що на генетичному рівні своєрідно відклалось в нашій особистості. Можу сказати велике спасибі своїм пращурам, хоч за те, що вони зовсім мало в питали в себе рабську ідеологію, а більш сприяли напрацюванню великої сили непокори, знаходячись в постійній  боротьбі із зовнішнім  агресорам. Ця вічна боротьба в кінець, закінчилась перемогою над всіма, різного роду, окупантами. Всім здавалось, що наша самостійність приведе нас до успіху, маючи великі ресурси, великі напрацьовані багатства, розвинуту науку і промисловість, освічений, працьовитий народ. Здавалось можливо задати лише питання, що нам не хватає манни небесної. Але оказується є ще одно питання, котре дісталося від наших славних борців, пращурів, котре начинаємо згадувати, «у свинячий голос», коли вже лишились своїх напрацьованих преференцій, це-управління своєю країною, державо утворення, яке повинно було пройти еволюційним шляхом зовсім не малий проміжок часу. Країни, котрим це вдалось, вони зараз живуть процвітаючи і як наслідок-стараються топити таких невдах як ми.  Це одне із найболючіших питань, тому що некомпетентність призводить до надання можливості закордонним васалам  продовжувати керувати нашою країною, нашою економікою, нашими багатствами і маніпулювати нашою свідомістю.

             Результат таких дій призводить, що утворюється система вентиляційного механізму, де все, що затрималось в країні:- капітал від виробництва, котрий формується на розширення виробництва, інвестиції, прибуток, бюджетні кошти, дотації банкам, кредити держави,- всі ці кошти вимітаються за кордон, в т.ч. і в офшори: "Самыми популярными оффшорами для формирования банковского капитала являются Кипр и Люксембург (которые не считаются оффшорами по украинскому законодательству), а также Британские Виргинские острова; бенефициарами некоторых банков с оффшорным капиталом являются публичные должностные лица (PEP)", - говорится в отчете исследования». На це можна зробити тільки такий висновок, що депутати прийняли таке рішення для «законного» виведення капіталу з країни.

             Протягом 2011 – 2015 років українські банки вивели з України понад 400 млрд. гривень за допомогою представників австрійського Meinl Bank AG.  Кошти, за даними слідства, власники банків розміщували на кореспондентських рахунках австрійської фінустанови для подальшої легалізації в країнах ЄС і офшорні компанії. Через «масштабну фінансову аферу», як її вже охрестили в Національній поліції, не сплачувались податки, а вітчизняні банки, що зазнали банкротства, перекладали збитки на Фонд гарантування вкладів фізосіб.

            Борги найбагатших вітчизняних бізнесменів бюджету країни набагато більші, ніж Україна планує позичити у МВФ. Із 12 чоловік, олігархів,  борг складає $33,95 мільярдів.

            Ці всі незаконні дії багато в чому залежать від нашого депутатського корпусу, котрий огородившись від Закону абсолютною депутатською недоторканністю, діє відносно своїх особистих інтересів.

            6.03.17р. генеральний прокурор, Юрій Луценко, повідомив, що генеральна прокуратура підозрює керівника секретаріату міжфракційного депутатського об'єднання "Депутатський контроль" в дачі хабарів депутатам Верховної Ради. Зокрема, туди входять 10 депутатів від "Народного фронту", 7 депутатів від фракції "Блоку Петра Порошенка", 1 депутат від Радикальної партії Олега Ляшка та 2 позафракційних.  Керівник секретаріату об'єднання "Депутатський контроль" з посібниками, шукали депутатів Ради, які за грошову винагороду погоджувалися на участь у передбачених заходах (Прийняття рішення на сесіях Верховної Ради на підтримку певного законопроекту, підписання потрібного депутатського запиту чи звернення, участь в організованих конференціях, брифінгах, круглих столах, нарадах і т.д.).

            Доки в нас кожен не стане державо творцем, доки не зміниться наше мислення, на те, що тільки він являється господарем в країні і тільки він вирішує кому бути депутатом, а кому президентом, понімати і діяти відносно держслужбовців, так як він сам наймав для своєї роботи, доки не зможемо йти правильним демократичним шляхом до добробуту і процвітання.

 

            Ціна депутатської  недоторканності.

1.      Зняти депутатську недоторканність буде коштувати $10 млн.

 Для зняття депутатської недоторканності потрібно голоси самих же депутатів ВР, що добровільно самі депутати ніколи цього не зроблять. Адміністрація президента теж не буде лобіювати це питання, оскільки вона в депутатській недоторканності, має свій сенс. Надіятись на депутатів, котрі прийдуть в ВР, в наступному періоді, з 2019 року, теж немає конкретики. Всі кандидати в депутати, піаряться перед виборцями, ставлять це питання кожен раз, коли підходить вибірна компанія. Тож рішенням може бути лише силовий варіант, котрий не потребує, а ні людських жертв, а ні, відносно, великих фінансових витрат. Це безстрокове страйкування під ВР, котре по підрахунках, буде коштувати $10 млн. грн..

            На революцію, організуванню хаосу, безладу, завжди знаходяться великі і дуже великі кошти, адже вкладникам  це суне в рази, сотні разів колосальні прибутки, де вся економіка кинута на призволяще, все потрібне дістається за безцінь. Або, можливий варіант,  що  розробляються глобальні стратегічні плани, по поводу своїх власних інтересів. В нашому випадку нам оказується допомога, диктуються напрямки діяльності і конкретні вимоги, але в реальних напрямках, в тих, що буде мати користь держави, для її простого народу, лишається непоміченим, неможливим.  

2.      Знявши депутатську недоторканність, по самим заниженим підрахункам, держава має отримувати, додатково, не менше $10 мільярдів коштів, в рік :

а) Налаштування дисципліни. Призупиниться кнопкодавство, нецивілізовані розбірки і клоунада в ВР. Присутність на засіданнях стане нормою.

б)Зменшиться  на 50% підкуп депутатів для прийняття рішень, котрі лобірують інтереси олігархічного клану.

в) в ВР будуть більшість  потрапляти депутати, котрі реально стануть відстоювати права своїх виборців, оскільки це дійсно будуть патріоти, котрі не будуть покупатись, котрі по своєму внутрішньому переконанню, мріють про якнайкраще майбутнє для України. Люди олігархічного складу  деякий час старатимуться в ВР не сунуться, доки не приведуть свій бізнес і свої статки відповідно норм Законодавства країни.

г)унеможливиться питання тримати за кордоном, в офшорах, не врахований капітал, що додатково буде приносити прибутки. А для легалізації вже виведеного капіталу прийдеться уплатити в країну податок, що складатиме не менше $2 мільярдів.

д)з іншого боку виводить за кордон стане небезпечно, так і не престижно і додатково буде лишатись мінімум $10 мльярдів, коштів в країні, на рік, котрі частково поповнять бюджет, підуть на розширення виробництва, будуть працювати на внутрішньому ринку як інвестиційні.

е)борги найбагатших вітчизняних бізнесменів бюджету країни набагато більші, ніж Україна планує позичити у МВФ. Із 12 чоловік, олігархів,  борг складає $33,95 мільярдів(при віддачі такої суми під депозити в банки України, під  7% річних, то це б становило 2,37 мільярдів у рік ). Тож не маючи депутатської недоторканності , депутати стануть більш відповідально ставиться   до своїх обов’язків і           знайдуть варіант забрати  кошти в бюджет, враховуючи часткове їх розміщення в офшорах. І при лояльному розгляді цього       питання, можливо получати по $3 мільярдів на рік.

      3.  Депутатський корпус більш вільний від капіталу, зможе набагато ефективніше вести                   свою діяльність по прямим своїм обов’язкам, а не бути маріонеткою в олігархів, котрі його фінансують при прийнятті рішень для правлячого класу а не виборців. Ця      матеріальна вигода їх повністю матеріалізує, заставляє вигідно вносити ці великі         корупційні кошти і займатись бізнесом, придбанням нерухомості за кордоном і     офшорами,    заводить депутатів як в залежність, так і відключає від можливості виконувати свої прямі обов’язки, не дає депутатам проявляти свою суть і бути в            авангарді суспільства на духовному рівні. Депутатський корпус, не маючи  інших прав, відмінних від прав, визначених Законом, і зобов’язань перед своїми виборцями, буде приймати активну участь в розбудові країни, утворить розвинуту філософію і програми, котрі зможуть максимально викоренити корупцію і налаштувати ефективне виробництво в країні, що буде великою, самою найбільшою підтримкою як економіки розвитку так і  бюджету країни і буде вести країну  до процвітання.

            Висилаю додаткові роз’яснення, по поводу зняття недоторканності. Таке питання, стверджує Парубій, виносилось на сесію Ради але не було прийнято. Це вже трохи нас радує але потрібно стукати у всі двері. Результат буде більш позитивний, якщо на цьому будуть настоювати діаспори і іноземні друзі, від котрих вони напряму залежать.

            Проти такого рішення, як «зняти депутатську недоторканність», є і буде багато противників не тільки серед депутатів, але й бажаючих ними бути і поміж простими громадянами країни. Частина громадян будуть продовжувати  стверджувати, що в даному випадку влада буде убирати всіх неугодних, ламаючи всі напрацьовані демократичні устої. Але у відповідь можна задати лише одне питання: - «Чому наш рівень життя в Україні знаходиться на самому останньому місці в Європі, в 30 разів нижче чим в інших країнах, а по корупції знаходиться на самих передових місцях серед країн в Світі?».  Без кардинальних дій, ми не зможемо перемогти того «спрута», що вживався цілим сторіччям. Є ще і другий шлях – це введення смертної  кари, який успішно діє в Китаї, Кореї. В даний час мені в наводять в примір відношення органів влади до епізоду з нардепом ВР Пашинським, котрий вистрілив в конфліктній ситуації в людину, пояснюючи, що по цьому факту було відкрито кримінальну справу. Але її було відкрито по факту кримінальної події, а не проти самого Пашинського, вину якого ще не доказано. А якби діло дійшло до затримання Пашинського чи суду над ним, то тут би діяла депутатська недоторканість, яку б, щоб зняти, генпрокуратура клопотала б перед ВР і тільки тоді це питання виносили б на голосування.

            Є в народі правильний вислів, котрим користуються як виборці так і депутати: «В країні Закон один на всіх»- і це правильно. І коли даним висловом користується депутат, так би мовити - так прописано в нашій Конституції, то він просто обманює. Інший епізод - посилається на той Закон, що виборці його поставили то й вони можуть відізвати, знаючи цю довгу і малоперспективну процедуру, котру без організації і фінансування неможливо здійснити. Тож появляється третя особа, посередник,  значить зацікавлений більш за все буде, в основному організатор, котрий буде лобіювати більше вже свої інтереси а не цих же простих обманутих виборців.

             Звідси напрошується вивід-сама реальна відповідальність депутата, може бути лише від своєї команди депутатів, оскільки лише через них він може мати відповідальність за всі порушення Закону, коли вони проголосують за зняття його недоторканності. Тож чиї проступки буде даний депутат покривати, чиїм інтересам буде служити -? Відповідь-депутатам, незалежно від фракцій, тим від кого він залежить.

            За кордоном здивувало в е-деклараціях, що депутати в основному тримають свої капітали як готівкою, так і на рахунках, не в національній валюті, а доларах. Депутати, по цьому питанню відверто  відповідають, що вони недовіряють своїй національній валюті. Своя національна валюта, не користується шаною, в зв’язку з постійною емісією коштів, слабим розвитком економіки-відповідальність, за що лежить як на апарату управління, в т.ч. і депутатах. А як же вся основна маса українців це витримують, проживаючи  в основному кожен місяць на останні копійки, постійно попадаючи фінансово на інфляції, становлячись все більше зубожілою нацією? Виходить, що ті що породжують це «зубожіння», самі від нього не потерпають, перестраховуються. По народному можна так сказати: «Злодій у злодія, не вкраде»- не вкраде не тому, що не захоче, тому, що вони не нададуть можливості це зробити.

            Отже, всі негаразди в країні, всі закордонні вкладення коштів поза Законом країни, потребують в країні постійного поновлення капіталу для функціонування внутрішнього обігу в країні. І кошти беруть із самої зубожілої верстви населення країни, оскільки їх основна маса в країні і проживають кожен місяць на останню копійку, тож немає можливості їх поміняти в долари, тим більше вивести на закордонні рахунки. Звідси висновок-виборці, котрі дали владу, щоб ними керували, писали для них Закон-перетворили державу в свою вотчину, де існує лише одне правило: «Розділяй і володарюй».

             Зняти депутатську недоторканість, на перший погляд,  це без обідне питання і здавалось би мало, що від нього може змінитися. Та, перш за все це питання заставить депутатів дивитись на всі питання зовсім по іншому, адже безкарність-породжує безкарність. Коли ж вони у повній безвідповідальності, то вони ж ні при яких умовах не будуть дотримуватись Закону і будуть діяти лише на свою особисту користь,топлячи і розкладаючи повністю суспільство, наживаючи на цьому свій особистий капітал, котрий будуть старатись приховати різними корупційними схемами за кордоном. З іншого боку безвідповідальність, породжує безвідповідальність. Порушуючи сам Закон, дає можливість порушувати  це і іншим.

            Коли вони  спустяться на святу землю і відчують, що вони такі ж як і ми люди, то вони і думати зможуть по людські, а не як боги. Тепер вони почнуть більш проникатись депутатськими обов’язками як вибранці громади. Якщо їм недозволено порушувати Закон, то вони не дадуть цього зробити і іншим, маючи в себе всі для цього права, як депутати.

            Враховуючи розклад сил в економіці, промисловість, як і торгівля, маючи великий капітал, концентровані в основному в великих олігархічних компаніях, котрі його набули різними, в тому числі і шляхами, порушуючи наше законодавство. Основний капітал від господарської діяльності йде частково на розширення виробництва, а левова частина його осідає в офшорах, ховаючись від ковпаком депутатської недоторканності, котра в основному направлена на прикриття депутатів від Закону при їх корупційних діях.  Тож  наступила необхідність  поміняти дану Статтю Закону. З іншого боку, Ви як керівник, маєте готові свої напрацювання і закордонний досвід,  котрі дадуть можливість вдосконалити для цього законодавчу базу і знаєте як налаштувати економічний розвиток країни на шляху до процвітання.

В статті 80 Основного Закону:

У Конституції України депутатський індемнітет та імунітет позначаються одним терміном – «депутатська недоторканність». Вона закріп­лена в статті 80 Основного Закону:

«Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи за­арештовані» [6].

 Необмежена, абсолютна,  недоторканність народних депутатів України в поєднанні з їхніми невиправдано широкими правами, низьким рівнем правової культури українського суспільства сприяли формуванню за роки незалежності в значної частини депутатів почуттів уседозволеності й безкарності,   Такі негативні явища, що особ­ливо посилилися з радикалізацією настроїв у суспільстві й парламенті, представництвом у Верховній Раді радикальних політичних сил, не мають нічого спільного з тим, що називають парламентаризмом.

Конституція України, закріпила депутатський індемнітет із обмеженням (народний депутат України несе юридичну відповідальність за образу чи наклеп) і практично абсолютний імунітет (без згоди Верховної Ради народного депутата України  не можна затримати навіть на місці скоєння злочину, у тому числі вбивства, канібалізму; Україна, на жаль, знає прикрі випадки такого вбивства, а от про канібалізм, поки що офіційні джерела  мовчать). Такого необмеженого імунітету немає в жодній демократичній державі, і його давно потрібно було обмежити (як це зроб­лено в інших країнах) або взагалі скасувати. У Верховній Раді вже не раз робилися спроби скасувати депутатський імунітет але безуспішні.

              Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» від 22 березня 2001 року додатково розширює обсяг недоторканності народного депутата України: «Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише в разі, коли Верхов­ною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо» (ч. 2 ст. 27) [7].

            Для поставлених  завдань, підводячи підсумки сказаному, я хотів би побажати  по цьому питанню, ввести один пункт в Закон :

-          Зняти депутатську недоторканість, як таку, котра забороняє затримати депутата на місці злочинів, в тому числі і тяжких, таких як вбивство, насилування, канібалізм та інших, без винесення і прийняття такого рішення на сесії Ради.

-          В подальшому задовольнятись депутатським імунітетом виключно на час дії сесії в Радах, на деякі види… правопорушень(Ця норма успішно існує в багатьох цивілізованих країнах).

            Це буде велика бомба. Вона охолодить пил вже дійсних депутатів, добре понімаючи значення даних рішень. І вряд чи в них будуть сумніви, що таке рішення дійсно буде прийнято, при теперішній ситуації в країні і впливу інших країн, ЄС, на антикорупційні рішення в країні. Тож, бажання добиватись «вершин», значно по убавиться. А таке рішення, воно вже визріло і воно буде  незалежно від самої нашої програми, чи ми будемо включати його в програму чи ні. Воно для нас буде значить тим, що ми будемо як його творцями і через те ми будемо мати з нього додаткові дивіденди як від міського так і сільського населення країни, від цього лишатись нам нічого, оскільки ми про себе лише починаємо заявляти серйозно, адже ми як ніхто, зможемо з концентрувати значно більшу аудиторію своїх однодумців, своїх спільників, не тільки в сільській місцевості, а й містах, котрих буде більше які підтримають нашу програму і будуть більше голосувати  за Аграріїв.

             Прагнення жити у вільній, самостійній країні століттями спонукали українців до боротьби.

 Нині у нас важкі часи – Україна зброєю змушена відстоювати європейський вибір та  демократичні цінності.

            Ще довго буде потрясати вроджена в систему корупція, якщо не поставити наші керівні органи в русло правового поля. Дивуючись станом у країні іноземні друзі не можуть до кінця розібратись, де її коріння,  котре продовжує в подальшому її тримати. 

Е-декларації держслужбовців - це перший крок до оздоровлення країни але до її повноцінного існування, ще дуже далеко. Е-декларації, дали можливість побачити хто є хто.

            Територіальні громади мають також зробити великий вплив на оздоровлення аграрного сектора економіки і країни в цілому. Але ще не встановлені чіткі грані впливу вертикалі влади на самоврядування. Ще дуже багато підводних каменів, котрі можуть звести всі позитивні прагнення українців нанівець.

             Для позитивних результатів в низах, треба мати відповідні позитивні органи влади на верхах, котрі б були вибрані низами для лобіювання їх інтересів на високому рівні.  Видаючи закони депутати, перш за все, потурбувалась про себе і свої особисті інтереси, видаючи і впроваджуючи відповідні рішення зовсім не відповідаючи інтересам  їх виборців і платників податків.

 Таким чином відгородившись від народу, вони вирішують своє  головне питання-це своє особисте збагачення, збагачення своїх наближених, незалежно від інтересів і життєвого рівня громадян країни. А що дальше?- зададуть наші співвітчизники питання. В подальшому, позитивні рішення, не матимуть ефективного результату, хоча може й буде якийсь «фейк», для того, щоб показати бажання  боротись зі всіма негараздами, а головне з корупцією, доки на пам'ять людей не нашаруються свої проблеми і вони на це вже менше будуть реагувати.

            Зняти депутатську недоторканість, звести «депутатський імунітет» до мінімуму-головне питання в протидії корупції в Україні. Не всі народні вибранці йшли свідомо, з патріотичним почуттям лобіювати інтереси своїх виборців, формувати націю, проводити реформи, вести Україну на шлях успіху і благополуччя. Та й дійсні патріоти,  попавши в коло неабияких можливостей, починають думати, а відносно цього й діяти вже  по іншому, адже їм складно відказатись від виниклих для них благ,  а та енергія, котра привела їх до влади вже використовується в особистих інтересах. Основна кількість  депутатів становляться великими корупціонерами, котрі прикриваючись недоторканістю, знаходячись вище Закону, і дальше продовжують свою приватну незаконну діяльність. В кожного в них від декількох фірм до сотні, через які формується основна частина капіталу країни і існують офшори. Припускаємо, що  йде процедура зняття недоторканості. При цьому депутати зобов’язані свого колегу зняти з небес і поставити  на грішну землю. І як би депутати не воювали один з одним на сесіях, в мене закрадаються сумніви в тому, що вони не протягують окремі закони  особисто для своєї вигоди, вигоди своїх колег, що вони не разом поза офіціальною частиною їх життя, і  що вони не сприяють друг другу вести свій бізнес і прикривати його порушення. В народі є приказка: «Ворон ворону не виклює око, рука руку миє». Тож заперечуючи на всі аргументи на користь  зняття недоторканості, я рахую, що обов’язково потрібно перезавантажити систему, перехватитись, щоб взятись на надійному місці.

            Це питання неодноразово піднімалося фракціями, але добравшись до влади, вони тут же забували про свої обіцянки і становились великими корупціонерами. В даний час керівники провладних і не провладних партій і їх однопартійні, підіймають різні питання, організовують страйки, таким чином вирішуючи нагальні питання або підвищуючи цим свій рейтинг і ніяк не торкаються даного питання, враховуючи момент, коли самі будуть при владі то самі ж так само відгородяться від життя українців ковпаком недоторканості де буде існувати зовсім інший вимір, інші можливості, інше життя.

          Зняти депутатську недоторканість-питання складне і депутати не погодяться на його вирішення одними простими запитами. В першу чергу його необхідно поставити перед світовою громадськістю. В себе в країні вести роз’яснювальну роботу , пояснювати його значення громаді, а також знаходити можливі варіанти дії  в даному напрямку, добиватись конкретних результатів.

 Із практики. У деяких країнах установлено додаткові обмеження депутатського імунітету.

 Найчастіше вони полягають у тому, що згода парламенту на затримання чи арешт депутата не потрібна, якщо за вчинений ним злочин передбачено кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі терміном: не менш як шість місяців (Фінляндія), не менш як два роки (Швеція), понад три роки (Португалія), не менш як п’ять років (Хорватія). У Білорусі та Казахстані депутатський імунітет не поширюється на тяжкі злочини.

З урахуванням важливості вирішуваних парламентом шляхом голосування питань і ваги при цьому голосу кожного депутата конституції багатьох держав передбачають можливість звільнення затриманого чи заарештованого депутата на період сесії на вимогу парламенту. Наприклад, «будь­ яке кримінальне провадження… стосовно депутата, будь­ який арешт і будь ­яке інше обмеження його особистої свободи мають бути призупинені на вимогу Бундестагу» (ч. 4 ст. 46 Основного Закону ФРН 1949 р.); «затримання, заходи, пов’язані з позбавленням або обмеженням волі, або переслідування члена парламенту призупиняються на період сесії, якщо того вимагатиме палата, до складу якої він входить» (ч. 3 ст. 26 Конституції Франції 1958 р.) [4, с. 416].

У деяких країнах депутат має імунітет тільки в період сесії парламенту: «Члени обох палат, за винятком випадків, передбачених законом, не можуть бути заарештовані у період сесії парламенту; члени парламенту, заарештовані до відкриття сесії, на вимогу відповідної палати повинні звільнятися з ув’язнення на період сесії» (ст. 50 Конституції Японії 1946 р.) [5, с. 422]. У США імунітет поширюється лише на деякі види правопорушень і діє в період перебування парламентарія на сесії та в дорозі на сесію і назад:   (ч. 1 розд. 6 ст. І Конституції США 1787 р.) [5, с. 381].

Хоча для демократичних держав характерна тенденція до обмеження депутатського імунітету, він передбачається навіть найновішими конституціями, ухваленими вже після прийняття Конституції України в 1996 році. В Європі такими є конс­титуції Польщі (1997 р.), Фінляндії і Швейцарії (1999 р.).

 Основний Закон Фінляндії 1999 року передбачає: «Якщо член Едускунти (назва парламенту Фінляндії. – В. К.) затриманий чи заарештований, її голова має бути одразу ж повідомлений про це. Член Едускунти не може бути без її згоди заарештований або затриманий, якщо тільки він з вагомих підстав не визнається винуватим у злочині, за який передбачено покарання у вигляді тюремного ув’язнення терміном не менш як шість місяців» [4, с. 377].

Конституція Швейцарії 1999 року в статті 162 «Імунітет» закріплює лише депутатський індемнітет, передбачає - депутати не можуть бути притягнені до юридичної відповідальності за свої висловлювання в Радах та в їхніх органах Закон може передбачити подальші види імунітету та поширити їх на інших осіб» [4, с. 567].

    З шануванням Михайло Шиян

                05.11.16р.  Тел.0664550137

Hits: 222
0

Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Забиваючи осикові кілки в тіло комуністичної імперії зла (себто переможеного і знищеного Савєцкаго Саюзу), політв`язні часів кацапського поневолення й активісти націоналістичних організацій застерігали український загал від участі в побудові української держави неочікувано для самої себе суверенізованої окупаційної адміністрації. Виродки котрі в часі бездержавності українського народу обіймали в насаджених Москвою органах влади посади, ідеєю державності автохтонів (а тим паче їх історичними болями та нагальними потребами) ніколи не переймалась. Показовою в цій справі є поведінка вчорашніх компартійних номенклатурників. Позбувшись кремлівського контролю, адепти фальшивої ідейки «братства радянських народів» були першими, хто використовуючи корупційні схеми розпочав злочинну справу привласнення майна українського народу. Вихована і випестувана ними зміна (нерідко з числа прямих нащадків) є в тисячу крат цинічнішою, підлішою, й схильною до найаморальніших злочинів.

Провладні «політологи» та «політичні експерти» донині не пояснили причини масової згоди (точніше нестримного бажання) змінити українське громадянство на кацапське посадовцями різних рівнів та рангів Криму та частини Донбасу після окупації цих теренів весною 2014-го року. Час від часу, новинарні сайти «оновлюють» інформацію про кількість, і навіть викладають персональні дані працівників прокуратури, КГБ-СБУ, МВС й колишніх формально українських військовиків котрі опинившись на тимчасово непідконтрольних теренах заходились «розбудовувати суверенні республіки». Загал змушують повірити в «активність ФСБ» й «низькі в порівнянні з російськими» зарплати формально українських посадовців. Поза увагою як правило проплачених пустомель (згаданих вище «політологів» й «політичних експертів») залишається етнічна приналежність особового складу структур котрі без найменших вагань стали під москвинський триколор, їхнє минуле та біографія їхніх предків. Тяжко зрозуміти, яку відданість українському народові очікували від аморальної адептки останнього москвинського імператора Миколи ІІ Наталії Поклонської. Для слов`янізованої угро-фінки, предки якої були цілеспрямовано оселені в Україні в часи окупації, прагнення, а тим паче потреби українського народу є не лише незрозумілими, а й цілковито чужими. В цивілізованій країні, посадовця котрий ототожнює себе з чужинською історією просто звільняють й позбавляють змоги посідати відповідальні посади в майбутньому. На жаль, здоровий глузд в Україні застосування на практиці не знаходить. Трагічні наслідки такого геть не державницького підходу в кадровім питанні донині не стали причиною відповідної реакції. Теза згідно якої найголовнішим гальмом в справі поступу українців є нинішня номенклатура, значний відсоток якої становлять етнічні чужинці та випестуваний постколоніальною адміністрацією безідейний, проте матеріалістичний за трибом життя люд, є такою що цілковито відповідає дійсності. Очистити Україну від бруду і намулу є найголовнішою потребою сьогодення.

Ім`я нинішнього очільника Ради Прокурорів України, прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Валентина Брянцева, вже неодноразово ставало причиною збурення і протестів в патріотичному середовищі. Власник двох квартир (одна з яких завбачливо оформлена на його батька), земельної ділянки в Ленінському районі Криму, «скромного» рахунку в банку з іноземним походженням статутного капіталу й акцій в ПАТ «АК Сатер» (це все про Валентина Брянцева) розпочинав прокурорську кар`єру водієм «вищестоячого» колеги (нині вже покійного внаслідок непомірного вжиття алкоголю) Едуарда Спатара. Автівку, котрою доводилось «підвозити» керівника, Брянцев заправляв власним коштом. Цього вимагають незадекларовані на папері, проте активно практиковані взаємостосунки в прокурорському середовищі. Нижчий рангом зобов`язаний слугувати наділеному вищим. Про мораль тут згадувати не прийнято. Інакше, «просування службовими щаблями» урветься рівнем помічника прокурора району. Кріпацька запопадливість Брянцева була поміченою, тож кар`єра підлабузника ще в часи Кучми розпочалась відразу з Генеральної Прокуратури. Нащадок болотяної мордви і мокші ніколи не обтяжувався роздумами над мораллю, й з цієї причини погоджувався на роль виконавця найбруднішої і найпідлішої роботи. «Державне обвинувачення» в часі судових розглядів (здебільше це були замовні й політично мотивовані справи) Брянцев підтримував справно і без найменших докорів сумління. Зрештою, не є таємницею той факт, що людські почуття і чесноти кацапському людиноподібному гумусу не є притаманними.

http://bandavzakone.byethost12.com/p0259.htm?i=1

 

http://zdravo.in.ua/ru/o-kompanii/press-tsentr/item/692-vdkritiy-list-zvernennya-do-prezidenta-ukrayini-vd-kolektivu-kompanyi-farmarketingu-zdravo

 

http://lustraciya.org/publikacii/kievskij-uboz-pod-kryshej-gpu-vypolnyaet-rossijskij-zakaz.html

 

http://tyzhden.ua/Society/76993

 

В часі судової розправи над учасниками громадянської кампанії «Україна без Кучми», Брянцев, як один з прокурорів обвинувачення хвацько роздавав інтерв`ю журналістам, в яких найостаннішими словами обзивав українських патріотів. Міжнародні правозахисні організації визнали засуджених за участі Брянцева особами котрі переслідувались з політичних мотивацій. Внаслідок тюремного ув`язнення, здоров`я більшості засуджених за цією справою суттєво погіршилось. Нині, трьох з них вже немає серед живих, але що до того прокуророві-вбивці? Ненависть до українців котрі не хочуть жити часткою рідної йому Московщини глушить в Брянцева навіть найбезневинніші прояви співчуття до упереджено і брехливо обвинувачених.

Восени 2014-го, вже після перемоги Майдану, виконуючи замовлення представників московських фармацевтичних кіл, Брянцев ініціював накладення арешту на майно київського підприємства «Здраво», власники якого кілька разів жертвували власну продукцію для потреб учасників нинішньої війни на сході. Згідно розповідей працівників українського фармацевтичного підприємства, кожну свою дію Брянцев в телефонному режимі узгоджував з замовником, й щоразу навіть не соромлячись запрошував більшу оплату за свої рейдерські дії.

https://www.youtube.com/watch?v=XTP0gKm3CTA

Згодом, українське фармацевтичне підприємство довело в суді першої інстанції, в Апеляційному суді й Вищому Спеціалізованому Суді абсурдність та упередженість дій Брянцева. Але україноненависник так і не отримав належної кари, хоча і збагатився на десять тисяч умовних одиниць заокеанського походження. Більше того: старанне виконання непогано оплаченого замовлення, стало причиною чергового кар`єрного зросту.

Навесні 2012-го року, особисто мені довелось познайомитись з Брянцевим безпосередньо. Причина знайомства булла геть не прозаїчною. Генетично підлий москвин фабрикував проти мене кримінальну справу в якій протидію незаконному гральному бізнесу намагався подати «цинічним хуліганством» й грабунком. На мою спробу побалакати й з`ясувати причину упередженості, Брянцев цинічно порадив псячою кацапською мовою «сушити сухарі або вішатись». Причину показової люті й зверхнього ставлення я довідався двома роками пізніше. Мережа вже неіснуючих гральних закладів «Євролот» знищення майна якої було ініційовано мною, насправді мала московських власників. Прагнучи узабезпечити себе від протидії з боку патріотів, київське представництво московської мережі гральних закладів «Євролот» винагородило Брянцева одноразовим траншем розміром у вісімдесят тисяч гривень. Єдиною умовою в часі передачі коштів, було доведення у суді вчинення мною злочину. На щастя, суддя наважилась бути чесною і неупередженою. Але невідроблені гроші Брянцеву кишеню не муляють.

Колегою Брянцева в справі показового україноненависництва є і слідчий прокуратури м. Києва Максим Кокоша. Останній, спромігся кілька разів уславитись своєю показовою зневагою до носіїв української мови, хабарництвом й свідомим порушенням вимог Кримінального Процесуального Кодексу. В часі подій котрі вже ввійшли в історію як Революція Гідності, Кокоша не менше п`яти разів «підтримував» в Святошинському суді м. Києва клопотання про взяття під варту затриманих спецпризначенцями спецпідрозділу «Беркут» громадян котрі вийшли на мирний протест. Трьох з них, затриманих ще 18.02.2014. (в день, коли прихильні Януковичу силовики розпочали цілеспрямований розстріл учасників «Євромайдану») за наполяганням Кокоші арештували наступного ж дня. Серед «доказів вини» арештованих, окрім брехливих «рапортів» садистів з «Беркуту», були й «Протоколи огляду місця події». Сіра речовина котра симулює розум в генетично дурнуватій голові кацапа Кокоші навіть не обтяжила свого володаря роздумами над правдивістю оперованих в суді документів. Який огляд місця події може відбуватись під прицільним вогнем снайперів та автоматників?

Змаг за побудову Української Самостійної Соборної Держави зобов`язує кожного свідомого українця до протидії свавільній ході вже розгромленого, але ще недобитого комуністичного атавізму. Боротьба з підлістю, брехнею і несправедливістю не обмежується лише скасуванням недолугих постанов та законів й запровадженням нових. Носієм сатанинської антинаціональної системи є морально розкладений і духовно здеградований людиноподібний елемент. Земне воїнство лукавого складається з погані котра має імена, обіймає посади, й нерідко виряжається в шати «потерпілого». Дарма стараєтесь, покидьки. Ми здолали москвинську імперію, її комуністичну наступницю і вигнали з України вашого співплемінника Януковича. Від кари вам не втекти. Кайтесь, оскільки час розплати вже не за горами.

                                                                                   Олесь Вахній

Hits: 210
Факт призначення керівником Управління МВС в м. Києві пана Крищенка, жодним чином не змінив, а тим паче не знищив практикованого його працівниками зухвалого ігнорування вимог та постав Верховної Ради. 15.05.2009, Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 року (№ 1334-VI). Прийняттю закону передували звернення від громадських та релігійних органцізацій, церков та небайдужих патріотів. На жаль, так і не реформовані з часів зникнення «імперії зла» належним чином силові структури, започаткували ганебну практику зухвалої ігнорації здорового глузду та реальних потреб українського народу.
 
Прийнятий Верховною Радою 15.05.2009 року Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» (№ 1334-VI), для самих працівників МВС перетворився в форму незадекларованого заробітку. Не виконуючи вимог закону, працівники МВС поповнюють власні кишені сплатою «данини» власниками ігрових салонів за «непомічання» їхньої злочинної діяльності.
 
Діяльність закладів де здійснюються заборонені азартно-ігрові дії є формою виведення коштів за межі України, оскільки власники мереж й програмних забезпечень котрі використовуються комп`ютерними симуляторами не є громадянами України. Окрім того, винаймаючи або купуючи у власників нежитлових приміщень зали для здійснення азартно-ігрових дій, організатори незаконного дійства стають учасниками ціноутворення на ринку нерухомості та сприяють здорожчанню цін.
                       
                                    НАШІ ВИМОГИ
 
1). Негайне виконання всих пунктів Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 року (№ 1334-VI).
 
2). Закриття кримінальних справ порушених 05.01.2017 (№ЄРДР 12017100040000177), 23.12.2016. (№ЄРДР 12016100100016337, 11.01.2017 (№ЄРДР 12017100090000267), й 22.07.2015 (№ЄРДР 12015100050006990) як таких, що порушені з політичних міркувань й є формою тиску на громадських активістів котрі протистояли свавіллю власників азартно-ігрового бізнесу й злочинному прикриттю працівниками МВС їхньої діяльності.
 
3). Звільнити з органів МВС працівника Управління МВС в м. Києві Юрія Новосьолова та інших осіб, що причетні до переслідувань громадських активістів котрі боролись з діяльністю закладів де здійснювались незаконні азартно-ігрові дії.
 
Організаційний комітет протидії моральному та духовному розбещенню
undefined
Hits: 288

Posted by on in Новини

Практика паразитування на гостинності, рівно як і зловживання негараздами та скрутою, не належить до числа винаходів новітнього часу. Історія дала тверезу оцінку явищу як такому, а європейська спільнота спромоглась законодавчо узабезпечити себе від проявів фінансового та політичного гендлярства й нав`язування безальтернативних «проектів». Прикро визнавати, проте зусиллями і стараннями теоретиків створення неприродньої «сірої раси», в Україні буйним квітом квітне процес морального розкладу та деградації автохтонів й заселення її теренів нічим не поєднаним з історією та минулим етнічно та расово чужим елементом. Репрезентанти останнього, без найменшого докору сумління вимагають для себе зиску на призначених Творцем для українців теренах.

21-го вересня 2016-го року, в часі засідання парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, наділена постколоніальною, постокупаційною, посткомуністичною і постсав`єтською адміністрацією громадянством України Хатія Деканоїдзе (грузинка, для котрої посада є лише нагодою особистої наживи та знаряддям запровадження й реалізації вимог і вказівок зовнішніх наднаціональних і сатанинських за суттю потуг) вдалась до показової істерики. Причиною нещирого проте екзальтованого вибрику, слугувало запитання народного депутата Андрія Лозового, котрий вказавши їй на відверту українофобію, поцікавився наявністю або відсутністю бажання припинити злочинну діяльність й залишити терени України. Нагадаю, що вказівкою Петра Порошенко (доречі з процесуальним порушенням всих передбачених в такій ситуації вимог) Деканоїдзе отримала громадянство України й посаду очільника національної поліції.

Відразу після її втечі з зали в котрій відбувалось засідання, я поцікавився причиною бездіяльності очолюваної нею структури в справі боротьби з етнічною злочинністю. Відповідь злодійкуватої грузинки особисто для мене була передбачуваною. Досвід спілкування з ментально азійським кавказьким людом засвідчив, що цивілізована дискусія для них є чужою і незрозумілою. В пошані вміння обдурити («розвести») й скористатись хвилинною слабістю.

https://www.youtube.com/watch?v=XIg0pMJNmqg

Зізнаюсь, що зафіксована оператором телеканалу розмова з Деканоїдзе є неповною. Хвилиною пізніше (знаючи що розмову вже ніхто не фіксує), на пропозицію зібрати докупи (байдуже яким чином) співплемінників й залишити Україну, Деканоїдзе відповіла лайкою й невживаними в храмі та освічених колах термінами і словами. Дідько з нею (це я про лайку). Іншого від злодійкуватої чужинки я і не чекав. Але повернути награбоване в мого народу, відмовитись від громадянства й дати звіт за злочини їй таки доведеться.

Україна для українців!

В Україні по українському!
                                                                  Олесь Вахній

undefined
Hits: 443
0

Ну дуже цікава стаття.

Так як є, так і подаю.

http://www.pravda-tv.ru/2013/10/21/28775/finno-ugorskaya-razgadka-zagadochnoj-rossii

Опрос обнаружил парадоксальные результаты. 56% русских считают российской территорией принадлежащий Украине Крым. Южная Осетия и Абхазия, по мнению 30% опрошенных, — тоже Россия. А вот российские Дагестан и Чечня, по мнению большинства русских — нерусские. Дагестанцев, чеченцев, ингушей своими считают только 7 % русских. Тогда как украинцев, приехавших в Россию, 44% русских считают своими.

Русский учёный Михаил Покровский считал, что «в жилах великороссов течёт 80% финской крови». С ним солидаризировался и выдающийся филолог Владимир Даль: «Что не говорите, а намного больше половины земляков наших — обруселая чудь».

undefined
Hits: 374
0